Двадцять років мовчання

Розділ 16. Пітер

Лондон, 1972 рік · Єліан 

Записку я носив у гаманці третій день. 

За цей час я перечитав її стільки разів, що вже знав напам'ять кожен вигин літер. «Не дозволяй йому побачити Камелію». Жодного підпису, жодного пояснення. Я показував її собі, ховав назад і знову діставав, ніби між рядками могло з'явитися щось нове. 

Після роботи я кілька разів перевіряв, чи за мною ніхто не йде. Один раз навіть змінив маршрут додому, звернувши на сусідню вулицю, але нічого підозрілого не помітив. Звичайні перехожі, автобуси, мокрі тротуари й люди, які поспішали у своїх справах.Я міг звернутися до поліції, але що сказав би? Хтось залишив мені записку. Хтось, кого я не зміг упізнати, запитував про мою дружину. Усе це звучало серйозно лише доти, доки я не намагався пояснити ситуацію іншій людині. 

Тому я вирішив почекати. 

Того вечора вдома пахло картоплею та смаженою цибулею. Марта стояла біля плити, а Камелія сиділа за столом і розкладала перед собою дерев'яні кубики. Пітер лежав поруч, притиснутий до її боку. 

— Ти сьогодні раніше, — сказала Марта, не обертаючись. 

— Роботу закінчили вчасно. 

Це було не зовсім правдою. Ми затрималися через перевірку обладнання, але я попросився піти відразу після завершення своєї частини. Мені хотілося повернутися додому раніше й переконатися, що тут усе гаразд. 

— Тату, дивись! — Камелія підняла споруду з кубиків. — Це будинок Пітера. 

— Гарний будинок. 

— Тут його кімната. А тут моя. Але він не хоче спати сам. 

— То нехай спить у твоїй кімнаті. 

Камелія похитала головою. 

— Він хоче, щоб двері були відчинені. 

Я подивився на неї уважніше. 

— Чому? 

— Бо тоді він бачить, хто приходить. 

Марта вимкнула плиту й озирнулася. 

— Ми граємося в будиночок, — пояснила вона. — Учора вона вигадала, що Пітер охороняє всі кімнати. 

Камелія насупилася. 

— Він не вигадує. 

— Звісно, люба, — сказала Марта й поставила на стіл тарілку. — А тепер прибери кубики, бо ми будемо вечеряти. 

Я нічого не відповів. Діти вигадують різні історії, і я не збирався шукати прихованого змісту в кожному слові доньки. Та згадка про того, хто приходить, чомусь зачепила мене. 

Під час вечері Марта розповідала про сусідку, яка знову посварилася з чоловіком через паркан. Камелія перебивала її, розповідаючи, як Пітер сьогодні «допомагав» будувати будинок, і двічі просила ще картоплі. Я намагався брати участь у розмові, але думками повертався до тунелю. 

Мені не хотілося перетворювати дім на місце, де всі ходитимуть навшпиньки через мої підозри. Марта й так останнім часом мала достатньо причин хвилюватися через мою роботу та поганий настрій. 

Коли Камелія закінчила вечеряти, вона взяла Пітера й потягнула мене за руку. 

— Ходімо. Треба йому показати. 

— Що показати? 

— Куди не можна заходити. 

Марта втомлено всміхнулася. 

— Сьогодні в неї нові правила для іграшок. 

Я пішов за донькою до дитячої кімнати. На підлозі лежала ковдра, біля стіни стояло ліжко, а на підвіконні виднілися кілька дерев'яних фігурок. Камелія посадила Пітера на подушку й поставила перед ним два кубики. 

— Ось тут можна, — сказала вона, показавши на куток біля шафи. — А сюди не можна. 

Вона вказала на відчинені двері. 

— Чому? 

— Бо він прийде. 

— Хто? 

Камелія подивилася на мене так, ніби я поставив найдурніше запитання у світі. 

— Чоловік. 

Я відчув, як усередині щось напружилося. 

— Який чоловік, Камеліє? 

— Той, що стоїть там. 

Вона показала на коридор. 

Я обернувся. За дверима був порожній коридор, освітлений лампою. Звідти було видно частину сходів і двері до вітальні. Нікого. 

— Ти його бачила? 

— Він дивиться. 

— Звідки? 

Донька знизала плечима й узяла Пітера на руки. 

— Звідти. 

Я присів перед нею. 

— Послухай, люба. Якщо хтось чужий приходить до будинку, ти маєш одразу покликати мене або маму. Розумієш? 

— Він не приходить. 

— Ти щойно сказала, що він стоїть у коридорі. 

— Ні, тату. Він там. 

Вона знову показала на двері, але тепер її погляд був спрямований трохи вище мого плеча. 

Я різко обернувся. 

Коридор залишався порожнім. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше