Розділ 13.Оригінал

Лондон, 1992 рік · Еллі 

Архів розташовувався в окремій адміністративній будівлі, де зберігалися старі технічні документи лондонського транспорту: креслення, звіти про будівництво, журнали робіт і службове листування. Це не був поліцейський архів. Я прийшла сюди за попереднім запитом, щоб перевірити матеріали, які могли стосуватися справи Томаса Белла. 

Будівля була непримітною, з вузьким входом і довгим коридором, де пахло папером, пилом та засобом для миття підлоги. На першому поверсі розташовувалася приймальня, а читальна кімната була далі, за дверима з матовим склом. Працівниця архіву перевірила мій запит, попросила розписатися в журналі відвідувачів і видала дві папки. 

— Оригінали залишаються в залі, — нагадала вона. — Якщо знадобляться додаткові матеріали, подайте окремий запит. 

Я подякувала й сіла за довгий стіл біля вікна. На вулиці було похмуро. Дощ припинився, але скло залишалося вкрите дрібними краплями, крізь які було видно мокрий тротуар і людей, що поспішали повз будівлю. 

Я відкрила першу папку. 

Документи стосувалися будівництва Fleet Line у 1972 році, зокрема секції 17. Після смерті Томаса Белла й знахідки записки з моїм номером телефону ця назва стала для мене важливішою, ніж я могла пояснити навіть собі. Я ще не знала, ким був Белл і чому він зберігав ці матеріали, але його смерть не давала мені підстав вважати справу випадковою. 

Я витягла два звіти й розклала їх поруч. 

На перший погляд вони описували ту саму ділянку та приблизно той самий період робіт. Проте висновки відрізнялися. У першому документі зазначалося, що під час будівництва виявили проблему з конструкцією, через яку частину робіт тимчасово зупинили. Після додаткової перевірки роботи мали поновити. У другому стверджувалося, що серйозних ускладнень не зафіксували й будівництво тривало відповідно до графіка. 

Я перечитала обидва тексти. 

Можливо, один звіт описував початок зміни, а інший — її завершення. Можливо, проблему усунули швидше, ніж очікувалося. На будівництві не кожна зміна в планах означала щось підозріле. Я не збиралася робити висновки лише тому, що два документи не збігалися. 

Я перевірила дати, номери сторінок і підписи. Вони відрізнялися, але це не було чимось незвичайним: звіти могли складати різні відповідальні працівники. Обидва документи мали вигляд офіційних матеріалів, і я не мала підстав відкидати один із них. 

Потім я перейшла до списків. 

Саме там розбіжність стала очевиднішою. 

У першому звіті була зазначена одна кількість працівників, присутніх під час робіт. У другому — інша. Я звірила прізвища по черзі, перевірила сусідні сторінки й переконалася, що не пропустила продовження списку. 

Результат не змінився. 

Деякі прізвища були в обох документах. Одне зустрічалося лише в першому, ще кілька — тільки в другому. Я не знала, чи йшлося про різні зміни, чи про помилку під час оформлення. Можливо, працівників переводили між ділянками. Можливо, один зі звітів складався пізніше й містив виправлення. 

Але тоді виникало інше запитання: чому в документах не було пояснення цих змін? 

Я відкрила блокнот і записала: 

Секція 17. 1972 рік. Різні висновки у звітах. Не збігається кількість працівників. Встановити походження обох документів. 

Поруч я виписала прізвища, які зустрічалися лише в одному зі списків. Поки що це були просто імена на папері. Я не знала, чи всі ці люди справді працювали на ділянці в один день, чи хтось помилився під час складання звіту. Для перевірки потрібні були первинні записи. 

Я підняла голову. За сусіднім столом чоловік переглядав старі креслення, а ближче до дверей жінка переписувала дані з журналу. Ніхто не звертав на мене уваги. 

Я вирішила запитати працівницю архіву, чи збереглися документи, за якими складали ці звіти. 

Вона підійшла до столу, переглянула номери на обкладинках і задумалася. 

— Один документ надійшов у складі технічної документації, інший — пізніше, разом із додатковими матеріалами. Щоб дізнатися точну історію їхнього надходження, треба оформити окремий запит. 

— А первинні журнали робіт у вас є? 

— Можливо. Але їх потрібно замовляти за конкретною датою або номером ділянки. 

Я записала все, що вона сказала. 

— І ще одне. Ви можете підтвердити, що обидва документи є оригіналами? 

Працівниця уважніше подивилася на папери. 

— Я можу підтвердити, що вони зберігаються в архівному фонді. Але це не означає, що я знаю історію їхнього створення. Для цього потрібна окрема перевірка. 

Її відповідь була цілком логічною. Архів зберігав документи, а не гарантував правдивість кожного запису в них. 

Я подякувала їй і знову схилилася над паперами. 

Мені потрібно було встановити, звідки походив кожен звіт, хто його підписав і на підставі яких даних його складали. Поки що я не могла стверджувати, що один із документів підроблений. Для цього не вистачало доказів.