Два тата не буває
Білий
Спасіння
Раптом у двері хтось постукав. Марія Гертрудівна здригнулася з несподіванки і сказала:
– Увійдіть.
З-за дверей висунулася голова мого однокласника Руслана на прізвисько Білий, бо він був насправді білий, від свого накрохмаленого чуба аж до куцих вій і тоненьких брів. Він мене бісить, а дівчатам подобається.
– Просили переказати, що уроки вже закінчилися, – проговорив Руслан скоромовкою і швидко зник.
– Ну що ж, дуже добре, що ти мені це усе розповіла, тепер у нас все буде добре, – посміхнулася психологічка.
– Та то тільки початок, наступного разу продовжимо. Шкода що так мало часу на це виділяють.
Марія Гертрудівна округлила очі і вже хотіла щось сказати, але я вже була на сходах у коридорі. Мене ледь не збив з ніг якийсь старшокласник, чорнявий з блакитними очима, і таке буває. Буркнув невнятне вибачення і побіг вниз. Здається він учиться у класі з моєю сусідкою Юлькою.
В класі залишилися тільки чергові, я взяла рюкзак і побігла до виходу. Вже на подвір’ї школи второпала, що забула перевзутися, але вертатися вже не хотілося.
#4449 в Різне
#909 в Дитяча література
#3022 в Молодіжна проза
Відредаговано: 18.02.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
