Словниковий запас

Нянька

Оскільми мама зі мною була завжди, то я щоб розважитись, повзла в дідову кімтату. Він щось белькотів смішне і клав мене на свій старий диван, де від частого лежання діда утворилася така западина, баба її називала «дідова ямка». Мені там подобалося лежати. Дід Іван вже був давно на пенсії, бо перед тим працював військовим шофером. Тепер часто валявся в хаті на дивані і дивився телевізор.

Того ранку мама залишила молоко в пляшці і поїхала з татом до Львова. Баба пішла на базар, а я залишилася на господарстві, доглядати за Сашкою і дідом. Але і дід пішов, сказав що на хвилинку.

Сашка мене посадив на коліна і почав вчити новим словам:

– Скажи гава.

– Гава.

–  Скажи кака, – і регоче.

– Кака.

– Скажи мавпа.

– Мапа, – я чемно все повторювала, тільки б він мене тримав на колінах.

– Скажи мавпа в дупі.

– Мапа в дупі.

– Молодець, ги–ги–ги.

Але йому швидко це набридло і він повернув мене на мою купу іграшок. Їх у мене були сотні, тато їх продавав на базарі, а найкращі лишав мені. Але було все-одно нудно...

Сашка грав за комп’ютером в “танчики” і не звертав на мене ніякої уваги. Я підповзла до шафи і зробила там порядок, потім подібне проробила у кухонних шухлядах. Найбільше припала мені до душі і рук мука. Я зробила безліч відбитків на підлозі, аж доки прийшла додому баба. Вона чомусь дуже розсердилася на Сашку. Муку забрала, мене помила і повернула в купу іграшок. Коли прийшли батьки, то я хотіла похвалитися новими словами і ще в порозі вигукнула:

– Мапа в дупі! Мапа в дупі!

– Видно, що з дитиною сидів Сашка. Ти що, вар’ят, чи що? Ніц не можеш нормального племінницю навчити! – це вже баба завелася.

Дід повернувся аж увечері після гулянки з друзями на площі. Пахло від нього як завжди, коли він получав пенсію.