Загальна таємниця для всіх

Поява Всесвіту і галактик, зірок і планет, Землі та життя на ній відбувалося за єдиним планом, з одного джерела та з однією метою, використовуючи одні й ті самі закони, один і той самий засіб, що доводить і наука.

   Для життя однієї плоті людині надано надто складний і не затребуваний внутрішній світ, і не складно здогадатися і зрозуміти, що в ньому живе неодне його «Я», а й інші невидимі суб'єкти. Так само залишається таємницею народження і смерть людини, невідомо все призначення її крові, прихована від неї будова та дія всієї її енергетичної системи, у тому числі енергії статей. Глибоко «законспірованим» протягом усього життя залишається сон зі своїми сновидіннями.

   Не можна пояснити джерело появи таких почуттів людини, як: слава, честь і гордість, сором, самоукоріння і ганьба, вірність, обіцянка і брехня, претензії, образа і обов’язок також як акуратність, чистота та краса, надія, заздрість та розчарування, горе, помста та зрада, а з ними виграш, перемога та свято, поразка, рівність та приниження, право, залежність і вигода, без знання яких їй можна вижити, що роблять багато людей.

   Але так, якці почуття часто мають велике значення в житті людини і змінюють її, тому дуже важливо знати, чи відіграютьвони якусь роль для її тимчасової плоті, якщо не враховувати існування в ній вічної Душі.

   На жаль, ці почуття потрібні не для тимчасової сутності, у якої розвиток переривається смертю, а для довговічної чи вічної. Можна вважати їх проявом моральності, і вони стосуються не плоті, а внутрішнього життя людини і вони комусь там потрібні. Ні мозок людини, ні його Рідв крові в них не потребує.

   Природа не може створювати людину лише для тваринного світу, наділяючи її вищим інтелектом, з творчою здатністю, і найчастіше має руйнівну силу, роблячи це без духовної мотивації.

   Не менш таємничий не тільки Всесвіт, а й життя, і все живе в ньому. Але найтаємничішим почуттям у житті було і буде любов.

   Адже приховувати щось від людини може не так його природа, як Той, Хто створив усе існуюче і тільки тоді й настільки, коли воно може позбавити людину вибору і змінити хід його життя.

   Останнім часом, починаючи з книг і закінчуючи фільмами, все частіше можна зустріти в них розповіді про подорож людей у ​​часі. Можна повірити у таку можливість, якщо допустити переміщення лише однієї плоті людини, але Душа його може переміститися у часі лише завдяки закону Еволюції, перетворення якого оминути неможливо.

   Наука все-таки має визнати те, що вона вичерпала всі свої можливості, досягнувши порога пізнаності матеріального світу, за яким починається тонкий Духовний світ, доступний вивченню та розумінню лише за допомогою духовного інструменту, яким є Душа, але без використання при цьому релігійних догматів.

   Про те, що цей невидимий світ можна вивчити, говорить і боротьба, яку ведуть сили зла проти Душі та її здатності сприймати його. Але багато й тих, хто визнає існування Душі, звинувачують її в не здатності жити і проявляти себе духовно або у своїй появі та перебуванні лише в обраних людях.

   Існує багато культів та релігій, які намагаються пояснити всю цю таємничість, але найближче до цієї розгадки знаходиться таке вчення як пантеїзм, що доводить, що все не тільки здійснено Творцем, але пройнято Його енергіями, і Ним керується.

   Якщо пантеїзм має рацію, то все в житті людині відбувається не лише за волею Творця, але й за Його участі.

   Більше того, представники цього культу сповідують віру в Душу як іскру чи частинку Бога і недарма, вона вірить та шукає Його.

   Може тому в Євангелії і сказано: «І не скажуть: «ось воно тут», або: «ось, там». Бо ось Царство Боже всередині вас є». (Лк. 17,21), або «Я сказав: ви боги, і сини Всевишнього всі ви» (Пс. 81: 6)

   Називаючи Душу частинкою Бога, маючи на увазі її частиною цілого, але на час свого дозрівання відокремленою від Нього, частіше люди сприймають це існування як норму, не розуміючи, що вона має стати ближчою до інших таким же, як і вона, частинкам, повернутися до Нього, відновивши і збагативши Його. Ось навіщо їй потрібні життя і страждання в тілі, народження і смерть, Рід і тимчасова душа в крові, її Образ і Подібність, реінкарнація та закони Еволюції, Гармонії Єдності, любов та її світло.

   Багато хто може заперечити цьому вченню, сповідуючи свої переконання, виражені у вірші А. С. Пушкіна «Герой»: «Темряви низьких істин мені дорожче // Нас підносить обман», вважаючи свою думку і становище, важливіше за правду. Але як сказав Артур Шопенгауер «Будь-яка правда проходить три стадії. Спочатку з неї насміхаються. Потім їй агресивно опираються. А потім вона

сприймається як очевидна».