Джерело життя та світла

Для появи життя, як у Духовному, так і в матеріальному світі необхідно бажання Творця і постійного джерела його живлення.

   Як Земля живить плоть тварин і людей, так і Бог живить Душу та всіх ангелів.

   Земля, маючи дану їй природу, що складається з 4-х стихій, створює тимчасову тваринну душу в крові, кров'ю створює плоть, плоттю створює мозок, мозком створює свідомість, свідомістю створює інтелект. Втілена вічна Душа, змінюючи тваринну душу та її свідомість, створює Особистість, потім використовуючи Особистість з плоттю, Душа створює людину для себе, явно не повідомляючи її про це.

   Багато хто сприймає Духовний світ як частину Всесвіту, що складається з світла, що постійно ллється, всіляких сил і енергій, духовних сутностей, що використовують його вміст для себе і на свій розсуд, не враховуючи того, що він в першу чергу Моральний світ, який живе за Всесвітськими законами Еволюції, Гармонії та Єдності.

   Тому Душа, хоч і перебуваючи в плоті, а з нею в матеріальному світі, але належить Духовному світу, намагається і в ув'язненні виявляти свою духовну природу. Вона через совість, відкриває людині вічні закони, за якими живе і вона сама, через харизму, наповнює його любов'ю, світлом і теплом і через свій дух, надихає його через страждання жити з любов'ю до всього і до всіх, все більше перетворюючи себе на богоподібну істоту. Цим вона не тільки прославляє в любові Творця Всесвіту і одухотворює себе, але цим вона проповідує важливість та перевагу Духовного світу над тлінним.

   Незважаючи на те, як зневажливо ставиться людство до Душі та її існування, вона приходить або посилається на Землю не тільки для свого розвитку, але й для гальмування розвитку зла. А так як зло має духовне походження, то й нейтралізувати його можна не злом – «око за око, зуб за зуб» (Левит 24:20) і не смиренністю – «не противься злому. Але хто вдарить тебе в праву твою щоку, зверни до нього й іншу» (Мф.5, 39), а духовно, за допомогою любові, адже джерелом істинного зла є не самі люди, а занепалі ангели або душі. Вони постійно потребують і живляться енергією смерті, тому провокують війни і причетні до багатьох катастроф.

   Земля єдине місце, де зло може перемогти добро, що не має істинноїлюбові, а смерть – поглинути тимчасове життя без прояву вічного. Темні сили мають обмежені можливості в Духовному світі, у зв'язку з відсутністю в ньому свого джерела енергії, де вони дуже слабкі, на відміну від сил світла.

    Душа, несучи у собі Духовний світ як частину Всесвіту, по-різному чинить опір на Землі будь-якому злу, частіше ховаючись за плоть, але головне для неї — не втратити прагнення світити і любити.

    Якщо залишити Душу без вогню любові, то вона може на якийсь час потемніти і навіть згаснути, але сховатися від всюдисущого і всепроникного світла вона ніяк не може, як і сховати від нього свій Образ Божий, який неодмінно має проявитися.

   Духовність повинна полягати не в знаннях про Бога і вірі в Нього, в існуванні Духовного світу і його призначенні, не у виконанні молитов і постів, не в кількості поклонів і очищення від гріхів, а в здатності Душі дарувати любов завжди і всім. Вона може виявити її через свою світлість і променистість, привітність і веселість, через обожнювання і захоплення, здивування і розчулення, відчуваючи захоплення і вихваляння, милування і звеличення, несучи з собою співпереживання і одностайність, взаємність і потяг, прагнення єдності.

   Ці почуття можуть бути спрямовані на все і на всіх, але оцінити їх можуть лише духовні сутності, які живуть за Духовними законами, у тому числі і Душа людини, тому їх можна і треба не бачити чи чути, а співпереживати.

   Бажаючи наблизитися до духовного життя, люди часто вірять у те, що більшість їхніх почуттів у собі є духовними і виходять від Душі, але належачи тимчасовій душі чи Особистості, вони найчастіше мають плотський характер, а не духовний.

   Для того, щоб людина вірила у свою духовність, їй легше переконати внеобхідністі придбання ним такої якості, яку досвідченим шляхом не можна перевірити, вимагаючи при цьому від неї бути безгрішною. Це особливе почуття віруючі назвали святістю – не збагненний і не досяжний стан, так як він і є результатом дії любові Душі у всіх її властивостях, а не очищення Особистості, адже для любові людині піст не важливий і не потрібен, а виявити її легко і просто.

   Любов не лише джерело життя людини, її Душі, всього живого на Землі та у Всесвіті, але вона головна причина та мета появи всього на світі.