Оригінал та підробка

Якщо уважніше придивитися до розвитку людини, як і всієї цивілізації на протязіта останніх 4-х століть, вивчивши висновки археології та стародавні історичні документи, можна помітити у них відсутність прогресу у фізичному, релігійному та духовному розвитку людини, крім інтелекту та моральності. Цей перекіс і дисбаланс ще раз говорить про складніший устрій та розвиток людини, ніж це прийнято вважати.

   Можна розвинути в людині окремо плоть, як і незалежно від неї інтелект, який відповідає за мислення та знання, моральність, від якої залежить культура вихованості та поведінки, а але такожрелігійність, що вимагає дотримання якогось культу, так і духовність, що проявляє життя Душі у дотриманні законів любові. А це говорить про те, що розвитком людини керує не лише суспільство через мозок та кров із її родом, а й Бог.

   Саме основні закони Духовного світу ще на землі відкривають те, в чому полягає істинна любов, яку людина так часто шукає і так часто її вбиває, так часто її звеличує і так само часто її перекручує. Але є критерії, за якими можна відрізнити оригінал від підробки.

   Перший із цих законів – закон Еволюції вимагає від духовних істот не просто зміни або їх зростання, а й удосконалення своєї богоподібної природи, наближаючи її до свого Небесного Батька, при цьому допомагаючи всім, хто цього потребує. Помилки роблять ті, хто з різних причин живуть заради плоті та плоттю, використовуючи час життя на споживання, уникаючи хвороб та смерті.

   Другий – закон Гармонії говорить про принцип набуття людьми таких якостей, які допомагають не лише спілкуватися чи поєднуватися, а й жити одним і заради одного – любові. Але найчастіше більшість живе, захищаючи себе від страху залежності,цінуючи свою свободу та власність.

   Третій – закон Єдності веде за собою всіх духовних сутностей не тільки до того, щоб бути одним родом або бути одноманітними, але й злитися думками, почуттями в одне ціле між собою та своїм БатькомНебесним. А ось світ змушує жити заздрістю, ревнощами та самолюбуванням, вбиваючи почуття родаяк кровного, так і духовного.

   Виходячи з цих визначень, почуття любові не складно виявити, а ось досягти її важко і це можназробити лише зрілим Душам, хоча бувають і винятки.

   Тому молодим і незрілим Душам простіше дозволити імітувати або замінити її, але вбити внутрішню спрагу її в людині неможливо жодній.

   Те, як Бог створив Всесвіт, говорить не тільки про його любов, але й про надію, що Душа, що з'явилася в ньому, з Його Образом, повинна явити з ним любов, як Його Подібність.

   Наділивши всі створені у Всесвіті, живі та мертві об'єкти, формою, змістом та призначенням, а живі суб'єкти ще й плоттю з інстинктами захисту, харчування та розмноження, Він поселив у ній тваринну душу, утворивши людину. Ця душа, перетворившись на тимчасову душу або Особистість, здатна за допомогою маркерів таємниці, дива та блаженства, як і маркерів від вічної Душі у вигляді віри, надії та закоханості допомогти людині шукати любов.

   Без цього взаємозв'язку причини і наслідка у Всесвіті для розуму, котрий не бере до уваги любов, все виглядає як випадкове, тимчасове і марне. Так само йому немає сенсу вивчати людину без Душі, як і Душу без любові, адже розум робить людину тимчасовою та нікчемною істотою, а любов – вічним божеством.

   Не маловажно й те, що ми живемо на особливій землі з особливим набором стихій, що створює свій унікальний клімат, так само знаходимося не тільки серед живої, а й серед природи, що живе, народженням перемагає смерть, але не дає такого бажаного для людини безсмертя.

   Як для нашого народження і розвитку, так і для появи сім'ї, Роду, народу та цивілізації, людям даний засіб, яким є кров, з тимчасовою душею або Особистістю, часто пробуджуючи в нас почуття, які ми приймаємо за любов, але походячи від тимчасового джерела, вони, не встигнувши з'явитися, швидко зникають у людині, не маючи ні сили, ні впливу на її душу.

   У багатьох людей, крім потреби плоті, часто виникає привід до творчості і його джерелом стає краса, створена любов'ю Творця в природі землі та природі людини. Краса у свою чергу не рідко народжує у них любов, якої як їжі потребує Душа, а мозок і плоть стають лише знаряддям для її досягнення.

   Якщо світло дає силу для виникнення життя, а без нього не можна побачити і красу, що народжує любов, то воно виникло від любові Бога і не тільки у Всесвіті, але і в Душі, що наслідує Його в любові. Немає сенсу у любові без краси, а краси – без світла, адже вони неможуть існувати окремо, одне без іншого.

   Краса складається з порядку та пропорцій, чистоти і гармонії, дані нам як її еталони, тому не дивно те, що почуття любові, як не одна з емоцій, так само як і світло, має багато своїх відтінків таких, як радість і розчулення, любов і захоплення, обожнювання і тріумфування, трепіт і ніжність, відданість та самопожертву. Справжня любов здатна змінити не тільки Душу та Особистість людини, але й світ навколо неї.

   Любов вічної Душі, маючи божественне походження і ніколи не вичерпна, здатна надихати людину на творення. Але будучи антиподом страху, вона може повністю вилучити його і утвердити в людині свою перевагу не тільки над страхом, образою та гнівом, але й над суїцидом, що не можливо для тимчасової Особистості з її непостійноюлюбов'ю.

   Ця невидима для людини багатошаровість внутрішнього її устрою і полягає в існування Душі, як головної таємниці людини, у вигляді прихованої істоти, яка живе не за матеріальними законами, а законами Духовного світу, від якої залежить все її життя.