Що об'єднує людей

Якщо поглянути на спосіб життя людей і на їхні стосунки, то, крім боротьби і зла їх породжуючого, можна серед них знайти й ті, що відрізняють нас від представників тваринного світу.

У людей багато спільного і те, що робить їх схожими.

   З одного боку ми живемо на одній планеті, хоч і в різних умовах, ходимо по одній землі, нас зігріває те саме сонце, ми дихаємо одним і тим же повітрям, п'ємо ту саму воду.

   Нас кожного хоч і народила одна жінка, але ми належимо по крові до всього роду людського, ми хворіємо на ті самі хвороби, як і йдемо з цього життя, помираючи плоттю.

   Ми, як і все людство наділені свідомістю та мисленням, мовою та словом для спілкування, однаковими почуттями та переживаннями, все шукаємо щастя або мріємо про нього.

   Для продовження роду кожній людині дається однаково влаштована плоть, а з нею і своя стать, що допомагає не тільки знайти потомство і створити сім'ю, зміцнюючи свій Pід і свій народ, але й пройти випробування на любов до ближнього.

   З іншого боку кожна людина наділена внутрішнім світом, а в ньому – мисленням із широкими можливостями, великою палітрою почуттів та фізичним потенціалом для різноманітності в діяльності та творчості.

   Багато чого з того, що дано людині нею не використовується, по-перше з огляду на її самообман стосовно їх походження, вважаючи їх своєю власністю, а по-друге через прихованість мети їх призначення.

   Адже ці почуття, як і ті, які викликає дружба, батьківщина, її історія і традиції, що часто переплітаються з місцевим культом, дано втіленим душам з однією метою, бути приводом для їхньоїлюбові, помножуючи її в них і прийти потім у Духовний світ, володіючи нею досконало.

   Як Духовний світ, приховано пронизуючи своїми тимчасовими енергіями та тонким вогнем матерію, залишаючись їй недоступним, так і тимчасова душа в крові оживляє все тіло людини, залишаючи недоступною собі вічну Душу, як і не здатну вплинути на неї, а лише завадити виявляти себе.

   Ось чому Душа для свідомості Особистості, як і для занепалих ангелів недоступна і непізнавана,але осягається у любові чи почуттях.

   Якщо Особистість може спілкуватися з подібними до себе тимчасовими душами вербально чи невербально, то Душа це може собі дозволити зі своєю Особистістю уві сні, за допомогою образів, а з вічними душами – спілкуючись через харизму та дух. Ось чому це важливо робити для Душі ще в плоті, а не відчувати труднощі з цим, перебуваючи в Духовному світі.

   Тому метою людей зі зрілою Душою є спілкування з усіма, дозволяючи їй якомога більше і різноманітніше проявляти себе в любові. Такі дії зрілих Душ часто пробуджують у людей, які мають молоді Душі заздрити, а не зрілим – наслідувати їхню любов, нудьгувати за нею і цінувати її.

   Мало хто вірить, але мріяв би, в те, що Бог як величезна вселенська Душа розсипав свої безсмертні частини – наші Душі навколо Себе, як іскри, що розпалюються любов'ю, чекаючи їхнього повернення і злиття з Собою.