Щастя потроху не буває

Найбільшою таємницею для людини завжди буде її Душа. Адже їй складно виявити у собі її існування, як і прояв, розміщення, призначення, походження, влаштування та її розвиток.

   Але без визнання Душі, навіть тимчасової складно пояснити наявність здатності в людини вивчати і оцінювати себе і навколишній світ, поділяти все навколо на красиве і потворне, живе і не живе, добре і зле, правду і брехню.

   Якщо людині таємно надсилається прихована від нього Душа з адресою Відправника у вигляді Образу Божого, то від нього чекають, що він може прийняти і повернути її більш досконалою – люблячою.

   Образ Божий дається Душі не на користь, а для її повного розвитку, при цьому людина про них не здогадується, як не знає про їхнє призначення та використання. Тим не менш, завдяки закладеним у Душі можливостям людині згори дають зрозуміти про складність і продуманість всього її життя і розвитку, адже одна совість не може вберегти людину від зла, як і не може запалити в ній любов.

   Духовне життя людини починається з любові, яка і показує її ставлення до своєї Душі.

   Спочатку їй не вистачає любові інших до себе, особливо батьків, що часто стає причиною появи у людини образ, холодності та цинізму.

   Наступна зміна в людини настає з того моменту, коли вона починає бачити в собі і навколо себе брак любові та наслідки її відсутності.

   Це призводить до бажання людини любити самому і для себе, що часто виявляє свій короткий період існування.

   А ось почуття любові, що виходить від Душі, не залишає нікого байдужим до себе, освячуючи своїм світлом і заряджає радістю, хоч і рідко проявляє себе, але необхідно всім і завжди.

   Серед позитивних почуттів людини найчастіше виявляється меншість тривалих і багато короткочасних, що викликає в її Особистості постійну незадоволеність і змушує її погашати. Але більшість людей нескінченно змінюють одні короткочасні почуття на інші, адже знайти їх тимчасовій душі легше, не докладаючи особливих зусиль.

   Залишаючись без позитивних почуттів, які без особливих зусиль дуже складно мати, людина погоджується на короткочасні радості.

   Серед цих тимчасових та доступних переживань знаходяться насолода та задоволення від виграшу, везіння, слави, влади, нагород та подарунків, які отримують люди через тіло, дії яких швидко згасає.

   До тривалих позитивних почуттів людини входить любов із її відтінками, потребуюча участі Душі та її сталості. Вона ще на землі в тілі єдина може зробити людину щасливою, але особливо Душою у Духовному світі.

   Любов може прийти як багатому, так і до бідного, молодого і старого, але обов'язково зі зрілою, переважаючою Особистість людини Душою.

   Сучасне суспільство, знаючи про не здатність більшості людей мати сильне і постійне незалежне від зовнішнього світу почуття радості, а тим більше бути щасливим, пропонує на вибір безліч короткочасних насолод та задоволень.

   Шкода, що багато батьків з добрих спонукань замість любові напихають своє потомство «легко доступними і швидко засвоюваними» насолодами та задоволеннями, іноді настільки часто, що вони у багатьох дітей переростають у звичку, перетворюючись на важчі форми залежності, а то й одержимості.

   Хтось із батьків та прабатьків пояснить це відсутністю часу, хтось – своїми можливостями, а хтось вважає єдиним способом заспокоїти дітей.

   Але як би там не було, все це не позбавляє людини можливості відмовитися від уявної радості та пізнати вічнулюбов, шукати її та виявляти у своїй Душі.