Призвання чи призначення

У нашому побуті часто з'являються слова доля, фатум, жереб, частка, фортуна, які вживаються у значенні долі чи року, те, що уникнути чи змінити у житті людині не можна, але за старанності хоч можна дізнатися.

   Ворожіння є одним із способів дізнатися людині, призначене їй, але пророкують це тільки дляОсобистості і свого плотів цьому поточному житті.

   Різновидів ворожіння або мантик досить багато і серед них хіромантія, астрологія, нумерологія, невербаліка, фізіогноміка, ворожіння на картах, на кавовій гущі, воску, по очах, родимках, явищах неба.

   Але багато людей не здогадуються, що віра в інформацію, отриману таким чином, сама впливає на їхнє майбутнєі здатна зіпсувати його.

   Якщо подивитися на існування плоті людини, то впадає в око її запрограмованість і автономність у розвитку. Вона не вибирає для неї час народження та смерті, батьків, їй стать, а з ними і Рід, колір шкіри, як кажуть: «на роду написано».

   Іншу картину можна спостерігати в житті тимчасової душі або Особистості, обмеженої простором плоті та в часі, позбавленої можливості знати своє майбутнє у цьому житті.

    А ось у Душі інша ситуація, що говорить про її залежність лише від свого внутрішнього стану, тому їй ворожіння та знання долі чи карми не потрібні.

    Якщо поняття року у житті людини означає щось негативне і неминуче, топід словом доля мається на увазі призначеність і незмінність його майбутнього. Тому багато людей плутають між собою життя тимчасове та вічне.

    Одну зі сторін вірування в долю дотепно з'ясовує М. Чернишевський, з приводу частої згадки Рока в грецьких трагедіях: «Чим важливіша справа, задумана людиною, тим більше потрібних умов для того, щоб вона виповнилася саме так, як задумана; майже ніколи всі умови не зустрінуться так, як людина розраховувалаі тому майже ніколи важлива справа не робиться саме так, як передбачала людина. Ця випадковість, що засмучує наші плани, здається напівдикій людині справою людиноподібної істоти, долі; з цього основного характеру самі собою випливають усі якості, що додаються долі сучасними дикунами, дуже багатьма східними народами та старовинними греками... Випадок знищує наші розрахунки — отже, доля любить посміятися над людиною та її розрахунками. Випадок неможливо передбачити, неможливо сказати, чому сталося так, а не інакше — отже, доля примхлива, норовлива; випадок часто згубний в людини — отже, доля любить шкодити людині, доля зла" ("Естетичне ставлення мистецтва до дійсності", с. 35 і сл.).

           «І те, що в житті взято раз,

            не в змозі рок забрати в нас.»

                                 А. С. Пушкін.

   У творчості не рідко вживається слово кредо, що означає ціль у житті, долю, обрану самою людиною.

   За старих часів говорили: «Долю можна змінити, а рок голови рубає».

   Не менш важливим є дослідження обґрунтованого наукою явища, іноді званого «Законом повторення», але найчастіше саме «законом Марбе» – на ім'я німецького психолога Карла Марбе, який провів серію експериментів у галузі нещасних випадків.

   Цей закон Карла Марбе формулюється так: «Твердження про те, що ймовірність того, що з людиною трапиться нещасний випадок, залежить від кількості нещасних випадків, які вона пережила».

   На думку сучасного письменника А. Тарасова «…до таких подій належить прокляття. Воно є якоюсь словесною конструкцією, яка спрямована на заподіяння шкоди. Прокляття існує дуже багато, і найстрашніше з них – родове».

    «Віримо ми в це чи ні, вони існують та впливають на наше життя. Вищі Сили дали нам можливість значною мірою контролювати та змінювати негативні впливи, перетворюючи їх у позитив. Не варто нехтувати цим щедрим даром.

   Не надто зрозумілі в даному випадку пророцтва, що з'явилися в різні віки, у різних народів та релігій. Деякі з них збуваються, але більшість, як каже історія – ні, що підтверджує їхнє земне та людське походження. Але якщо прокляття мають вплив на майбутнє людей, то і пророцтва можуть його сформувати».

   Ось як висловлювали своє ставлення долі знаменитості.

   "Якщо ми не усвідомлюємо, що відбувається у нас усередині, то ззовні нам здається, що це доля." (Карл Густав Юнг, швейцарський психолог)

   «Доля грає у жорстоку гру. Треба або грати за її правилами, або змусити її грати за своїми». (Антуан де Сент-Екзюпері)

    «У своїх лихах люди схильні звинувачувати долю, богів і все що завгодно, але тільки не себе самих.» (Платон)

   Якби в людини була доля в земному житті, то й усе в неї, як і в її плоті, так і в її Душі було б сплановано. Тому життя Душі в тілі це її реакція на тіло і світ, як і їхня реакція на неї.

   У різні часи й у різних культурах, щоб «не спокушати долю»і захистити людини від зла, дитині давали два імені: світське – відоме всім і за хрещення – таємне, використавши це звільнення від нещасть. Коли в сім'ї діти помирали один за одним (за старих часів це було не рідкість), новонародженому давали «погане» ім'я, щоб темні сили не зарилися на нього. Від цього й у наші дні зустрічаються такі прізвища, як Поганих, Невеселов, Дуров, Ненашев, Злобін, Некрасов, Нехорошев.