Мало того, що сучасна людина вважає мислення найважливішим для успішного життя і намагається змагатися у розумових здібностях, але й вірить, що вони залежать від його мозку.
Якщо в людині існує мозок, то в ньому, як і у тварин, є підсвідомість, що відповідає за рефлекси та інстинкти його плоті, а також свідомість, що відповідає за функціонування органів чуття, орієнтацію при пересуванні та пошук їжі, виведення потомства та утворення житла.
Але коли у свідомість починає проникати такі поняття як краса і порядок, правда і брехня, надія і віра, а це відбувається тільки в людини, здатної усвідомлювати або робити висновки, стає зрозуміло, що ці почуття можуть з'явитися тільки в Особистості, що має внутрішній світ, відокремлений від зовнішнього. Тому не мозок, а душа хоч ітимчасоваможе оперувати абстрактними поняттями.
Тільки Особистість, а не мозок може розділити світ на чужий і свій, а свій світ змінити на добрий чи злий, на світлий чи темний. Якщо мозок і може відключити Особистість від зовнішнього світу уві сні, але керувати ним не може.
Мозок явно не може бути джерелом суїциду за відсутності болю в плоті, інакше він має бути небезпечним для людини та ворогом свого тіла. Він так само рідко може впоратися з покликом крові та Роду людини.
Відредаговано: 17.09.2022