Сім'Я та сім'я любові

   Слово, що означає суспільство, що складається з батька, матері та дітей у слов'ян позначало не тільки його повноту, а й безперервно діючу любов.

   Це має відбуватися так.

   Природа матері має ресурси зачати, виносити, народити і вигодувати дитину, що належить їй протягом 2,5 років і тілесно та духовно, з них 9 міс. внутрішньоутробно та 20 міс. до закінчення годування груддю та серцем, не припиняючи в цей період любити його.

   Якщо між народженням немовлят проходить не більше 2,5 років, то після появи 5 дітей, серце батьків, особливо матері, не «загасає» до їхньої смерті та її кохання множиться з появи наступного малюка.

   Прикладом може бути найменування кількості дітей у сім'ї: 1 дитина, 2 дитини, 3 дитини, 4 дитини, 5 дітей тощо.

   Якщо ж різниця між дітьми більша, то при появі наступної дитини матері потрібно заново «запускати» своє серце. Це та перевага багатодітнихсімей, яка відрізняла їх від малодітних. Ось тому часто жінки, які мали довго- та багатолюбну матір навіть при своїй малодітності чи безплідності усиновлювала або удочеряли дітей, намагаючись помножити любов у своїй сім'ї. Не дивно, що люди, які жили в такій сім'ї і стаючи вітчимом або мачухою, зберігають любов і до себе, і до дітей.

   Жінки, що не зберігають себе від близькості з чоловіком і від зачаття в період годування, порушують не лише тривалість годування дитини грудьми, а й насичення любов'ю матері. Якоюсь мірою від нестачі близькості матері страждають діти також зі штучним годуванням.

   Продовжити любов у своєму серці мати і батько можуть люблячи своїх дітей не з жалості та задоволення власника, а від бажання наповнити їх серце постійно діючою любов'ю, при цьому самі нею володіючи.

   Помилково вважають, що відсутність багатодітних сімей нині залежить від бажання батьків забезпечити своє потомство у житті всім необхідним, від страху перед пологами чи можливістю народити хвору дитину.

   Але головною причиною малодітності в сучасних сім'ях можливо бажання жити вільно, без зайвих обов'язків, на своє задоволення і без любові в собі.

   Адже недарма деякі сім'ї за наявності у них дітей, наймають для них няньок, а деяким сім'ям це дозволяє перекласти обов'язки породіллі на сурогатну матір.

   А усьому причиною є любов.

   Те, що любов матері або рідше за батька наситила серце дітей, не означає, що вона була в обох батьків.

   Може в людини пройти час життя, потім настати старість і раптом виявляється, що після смерті його чоловіка чи дружини покинула не тільки її половина, але і її любов.

   Найчастіше в таких людей діти відокремлюються, створюючи свої сім'ї, залишають їх доживати з порожнім серцем і без любові, тим самим зменшуючи її силу в собі та в Роді.

   Але родичі та близькі люди можуть допомогти Душі такої людини ожити у любові. Для цього їй потрібно дати відчути любов на собі (любління), частіше ілюструвати любов перед нею (любовання), викликати її любов у собі (закоханість), а якщо можливо допомогти любити інших.

Ідучи, залиште Світло! Це більше, ніж залишитися.

Це краще, ніж прощатися і важливіше, ніж дати пораду.

Ідучи, залиште Світло - перед ним відступить холод!

Світло собою заповнить місто… Навіть якщо Вас там немає…

Ідучи, залиште Світло, як маяк у туманному морі,

Як ліки проти горя, як щирість привіт.

Хтось скаже: „Нісенітниця! Немає ліків проти горя!

Я ні з ким не сперечатися ... я дарую вам свій секрет:

Ідучи, залиште Світло, Світло любові серед сірих буден,

Як надію: „Будемо! Будемо!“ — у годину, коли надії немає.

Йдучи, залиште Світло, навіть якщо розлучаєтесь,

Навіть якщо не повернетеся - йдучи, залиште Світло.

Ідучи, увімкніть Світло! Хто помилився - той повернеться.

Нехай не гасне ваше Сонце! Йдучи - залиште Світло.

Приходячи, несіть Світло! Той, хто світлий, той і вічний!

Шлях зі Світлом нескінченний… Приходячи, несіть Світло!

                                                    Галина Волчок

Любов як насіння, її можна мати чи не мати, її можна зберігати чи не зберігати, її можна сіяти, вирощувати та давати, чи ні, якщо є, кому і є для кого.

   Ми всі відповідальні за любов Душі в сім'ї, у Роді, у своєму народі і звичайно перед Богом.