Роль батьків у вихованні

Багато батьків як і дорослі вважають, що вони знають про дітей все, як і все про їх виховання. Вони знають як навчити дітей ходити, їсти, розмовляти, одягатися, доглядати за собою, правильно поводитися, але при цьому не впливаючи на їхні думки, почуття та багато вчинків.

   У цей же час не тільки діти, а й дорослі не розуміють, що відбувається у них усередині, не здогадуючись, що у внутрішньому світі людини знаходяться не одна, а дві душі, і та, яка є вічною, вже мала і ще буде мати не одне життя та плоть. Мало хто з них так само здогадується про те, що в крові кожної людини тече не тільки кров батьків, а й усього Роду, за який вона у тому числі несе відповідальність.

   Враховуючи ці знання, виховання дітей має відбуватися спочатку з правильним ставленням до них з боку дорослих, і до кожної людини як переселенця або аватара. Адже тіло дитини лише живий кокон або скафандр, в який заселяється вічна Душа, для проходження в ньому свого випробування, і вона сама являється, а не її народжують. Тому дитина не може бути повною власністю батьків, так як Душа її належить Богу, Особистість – Роду і лише тіло з кров'ю перебуває у їхній тимчасовій владі, і вони відповідають за нього як опікуни і перед своєю Душею, і перед Родом та перед Богом.

   Закон моральності у вигляді совісті дається кожній людині не для збереження тимчасової плоті з Особистістю, а як нагадування про бажання Бога зберегти Свій Образ, який знаходиться в Душі людини.

   Від батьків залежить до чого і як вони готують своїх дітей – до вдосконалення вічної Душі своєї дитини та звільнення її після переселення в Духовний світ, а в ньому рятування назавжди від життя в плоті або до зручностей, що чекає його в нинішньому житті, як і пошуку свого місця в ньому. На жаль, більшість сучасних батьків, що живуть вплоті і лише одне життя, не слухають совість своєї Душі, так як їм важливо, щоб їхні діти були щасливі, мали місце під сонцем, хоча і за рахунок часу, виділеного для їхньої Душі.

   І тих батьків, які обирають земний шлях для своєї дитини, можна зрозуміти, так як мало хто з них розуміє шкоду цього шляху для Душі дитини.

   При формуванні Особистості людині можна в юності, навчаючись у вузі, здобути освіту та з нею професію на все життя, а можна отримати широкий обсяг та спектр знань, що дає право вибору різних професій. У цьому випадку грає роль достаток всім'ї, сімейні традиції, становище Роду.

   Але так само можна за низького рівня IQ, низькому рівні освіти, як і завдяки вродженому таланту, чи інтуїції, а то й за допомогою аморальності знайти місце під сонцем, чи сферу добування грошей.

   Але іноді людина, яка дорожить свободою або своїм захопленням, особливо не пов'язує себе із суспільством і Родом, живучи більше за своїми правилами або як хікікоморі, паразитуючи за рахунок своїх батьків.

   Але ці напрями у розвитку людини враховують інтереси лише Особистості, а не Душі.

   Не можна заважати Душам дітей проходити своє випробування на Землі, але й не варто тратити їхнє життя на примхи, так як вони послані на Землю для свого випробування життя в плоті, де вони повинні позбутися зла і набути любові.

   Дуже важливо для дітей, щоб їхні батьки намагалися не допускати втрати своєї цнотливості, вчинення абортів, застосування магії тощо, як і до їхнього зачаття – сварок з рідними.

   Майбутні батьки, як і кровні родичі, не повинні відмовляти дитині у появі на світ і у своєму коханні, не намагаючись вибирати заздалегідь йому стать.

   При спілкуванні з дітьми потрібно навчитися ставитися до них, розділяючи в них плоть і кров, як особисте з їхнім Родом, так само відрізняючи тимчасову душу, від вічної.