"Харизма": дар від Бога" або від Роду

    Протягом свого життя зустрічаючи відомості чи описи про відомих історичних особистостях, мимоволі серед перших у пам'яті виникають образи людей які вплинули наперебіг подій у розвитку людської цивілізації.

   Набір певних якостей та особливостей людської Особистості, який дозволяє приваблювати, зачаровувати, об'єднувати навколо себе і надихати інших людей, вести за собою і впливати на їх долі, має назву «Харизма», а ті, хто володіє нею – харизматичні люди.

   Вся справа в тому, що харизматичність людини, це якась певна якість характеру або особистості. Це комбінація з різних особливостей та здібностей особистості, яка призводить до того, що оточуючі люди починають відчувати незрозумілу симпатію або потяг до такої людини.

   Визначити які конкретно фактори роблять ту чи іншу людину більш харизматичною, незважаючи на те, що це досить складно, шляхом спостережень помічено, що більшість таких особистостей мають такі якості:

    Оптимізм та позитив;

    Самовпевненість;

    Внутрішній спокій та впевненість у правоті вчинків;

    Схильність до домінування у будь-якій ситуації;

    Виняткова рішучість;

    Щирість та виразна емоційність у висловлюваннях;

    Високі комунікативні та ораторські навички;

    Високий рівень емпатії (уміння вислуховувати та вникати в суть проблем інших людей);

   Але якщо такі вожді людства, як засновники світових релігій Будда, Мойсей і Христос, релігійні діячі Лютер і Кальвін вели людей до Бога, до духовного життя, то Чингісхан, Наполеон, Гітлер, Муссоліні, Ленін і Троцький, вели до завоювань і перемог, часто з кровопролиттям та масовою загибеллю людей. Не рідко тих та інших називають харизматами чи харизматичними особистостями.

Свій початок поняття «харизма» веде з давньогрецької міфології і означає здатність привертати до себе увагу, якою були наділені харити, давньогрецькі богині краси, грації та витонченості.

   Німецьким соціологом М. Вебером їй дано класичне визначення: «Харизмою називається якість особистості, визнане надзвичайним, завдяки якому вона оцінюється, як обдарована, надлюдськими або, щонайменше, надприродними специфічно особливими силами та властивостями, не доступними іншим людям».

   Вважають, що властивість харизми відносно байдужа до роду діяльності та її морально-етичного змісту: харизматичним лідером з рівним успіхом може бути і святий, і злочинець.

   Тому найважливішою характеристикою будь-якого харизматичного лідера, незалежно від характеру його діяльності та намірів, повинна бути каталізуюча енергія, здатна збуджувати послідовників. Висловлювання «він наділений харизмою» має означати, здатність людини справляти на оточуючих сильне враження, а піддаючись її чарівності, вони готові слідувати за нею.

   Харизма, з погляду психології, є одночасним проявом внутрішніх психологічних якостей і зовнішніх поведінкових навичок, що дозволяє впливати на людей. До них можна віднести високу впевненість у собі, волю, наполегливість, цілеспрямованість, комунікабельність, красномовство, здатність надихати і мотивувати оточуючих, зокрема власним прикладом, вміння ставити собі й іншім правильні цілі й досягати їх, і багато іншого.

   "Харизма - ідеальний шторм з декількох інгредієнтів: пристрасті, стійкості та драйву" (У. Боггс)

   Хоча в людській популяції справжні харизматики зустрічаються дуже рідко, але коли вони з'являються десь, їхня присутність відразу відчувають оточуючі.

   Вважаючи, що харизма дана (чи ні) людині від природи, багато хто вірить, що цілеспрямованими зусиллями деякі харизматичні риси та навички до певних меж, обумовлених вродженим набором якостей, можна виробити у собі.

   Це поширена помилка, яку допускають ті, хто не знає, що справжня харизма є частиною вічної Душі, нарівні з її совістю та духом. Вона є синонімом слова любов, яка може виявитися у Душі, перебуваючої у своєму зрілому стані. Ця харизма несе лише добро і притягує до Бога.

   Але є і так звана «лжехаризма», яка дається людині від Роду через кров, надихаючи її на виконання накопичених і не збувшихся бажань, якими жили її предки. Вона може виявитися й у інших формах, в вигляді шулерів, демагогів і пророків. Ось цим і можна пояснити життя злих геніїв, керованих такою ось «лжехаризмою», за яку відповідає не одна людина, а весь її Рід.

   Потрібно бути уважними, особливо молодим людям, у виборі собі кумирів для наслідування, які мають харизматичність, намагаючись з'ясувати, куди тягне їх харизма.