Розділ 9 Я і МИ Як душі стають ангелами та демонами

Те, що ангели, демони і душі людей мають однакову природу, що має Образ Божий і має свободу і здатність творити, це говорить про те, що всі вони відрізняються лише кількістю в них Божого світла, від чого залежить місце їхнього перебування.

   Оскільки ці відмінності пов'язані зі світлом і ставленням до нього у всіх цих духовних сутностей, то для цього потрібно знати його прояви в їхньому житті.

   Боже світло виявляє себе не лише освітленням, а й живленням Духовного світу і всього Всесвіту, заряджаючи їх своєю силою та енергією любові.

   Природа духовних істот не тільки створена зі світла, але живиться та розвивається завдяки йому, проявляючи себе по-різному.

   Перші два стани притаманні злим і добрим людям, третій – характерний для ангелів, а четвертий – належить Богові.

   Стан сутності, за якого вона не має в собі світла Божого, але й боїться чи не приймає його, належить демонам.

   Але є люди, які можуть перебувати в дозворотньому стані, при якому вони або світяться, як ангели, або ховаються від нього, стаючи ще в плоті темними сутностями, як демони.

   Божим світлом людина може живитися і накопичувати його в собі, але не плоттю і не Особистістю, на це здатна лише вічна Душа, за що вона карається або заохочується, за допомогою цього можна пояснити і утворення ієрархії в ангелів, які так само живляться цим світлом.

   У Святому Письмі сказано, що людина, а вірніше її душа при створенні одержала Образ Божий і якщо плоть помирає, в крові якої вона з'являється і перебуває до смерті, то вона має померти з плоттю. Але якщо Душа не вмирає, то вона не пов'язана з кров'ю та плоттю, а вічний Образ Божий знаходиться лише у ній.

   Як одночасно в плоті людини працює багато її органів, так само в ній працюють обидві душі, користуючись однією свідомістю, але різною енергією: у Особистості, що поповнюється від плоті – мінливої, якісно та кількісно, ​​а у Душі, набута за всі свої втілення – незмінною у своїй силі та меті існування.

   З Особистістю, що йде на поводу в людини, жити простіше, їй достатньо сонячного світла і енергії плоті, ніж з Душею, що вимагає для неї страждань, що діють на неї як вогонь, що очищає і заряджає її, але дають відчувати Божу і вічну любов.