Хрест у Любові

Чим частіше людина вивчає свій внутрішній світ, тим більше вона стикається з перетином, перебуваючих у ньому сил.

   Вони вказують як на його складність, так і на його невлаштованість, змушуючи людину страждати. Тому вираз «нести свій хрест» не передбачає для людини бути розіп'ятою, а відкриває всебічність та різноманіття її природи та проявів її життя. Складаючись з різних стихій, частин і функцій, що відчуваючи у собі сили, що розділяють і об'єднують, вона дана в розпорядження Душі для її розвитку.

   Ці процеси і рухи відчуває у собі кожна людина, несучи у собі суперечливість вічного і тимчасового, тлінного і нетлінного, видимого і невидимого, Особистості та Душі, зокрема чоловічого та жіночого початку.

   У людини це відбувалося з часу її створення, оскільки любов складне всеосяжне почуття, вона вимагає від неї великих зусиль і напруги.

   Тих, хто шанує Хрест і розп'ятого на ньому Сина Божого, можна заспокоїти тим, що цей символ, будучи найдавнішим і шанований з давніх часів і перебуває спочатку в природі людини, має духовну силу при використанні світлою і чистою людиною. І цією силою Хреста можна захищатися і боротися проти сил темряви, очищаючись від зла, адже в Євангелії слово «хреститися» означало очиститися, адже й у католиків Іоанн Хреститель іменувався Омивачем (лат. Io(h)annes Baptista), але освятити Душу, як і запалити їм вогонь любові у ній не можна.

   Можливо, при цьому у людини очищалася не тільки її плоть, але очищалася і її тимчасова душа або Особистість з її функціями, про що говорить полегшення, що наступає у багатьох, від наслідків поганих думок, сказаних злих слів, негативних емоцій, а іноді і від невидимої присутності біля неї темних сутностей.

   Накладаючи на себе Хрест люди ще задовго до втілення на землі Сина Божого та розп'яття Його на ньому, будь-яким числом пальців і з будь-якого боку, клялися в підтвердженні чистоти своїх слів, усім тим, що навколо них, і що є в них.

   Існування навколо себе тимчасового у Душі викликало бажання визнання людиною і вічного, і з ним як живого, а й нетлінного.

   Але лише істинна любов Бога і до Бога може бути виправданням страждань людства та Сина Божого тілом заради вічної Душі.

   Адже Хрест на собі носять багато, а вистраждану в собі любов – мало хто.

   У більшості сучасних доріг та автострад є мости, тунелі та розв'язки, а на міських та другорядних дорогах їх майже немає, що говорить про наявність на них перехресть і як завжди рідко безпечних.

   Якщо подивитися на комунікації в нашій плоті, то найнебезпечнішою їхньою ділянкою є гортань, що належить одночасно і легеням і шлунку. Але знайомлячись із внутрішнім світом людини можна зустріти безліч у ньому таких перехресть, багато з яких так само небезпечні і не менш трагічні для людини.

В першу чергу таким перехрестям внутрішнього світу людини є Образ Божий, який перебуває в Душі і в боротьбі з плоттю і Особистістю має придбати Подібність Божу шляхом багаторазових перероджень Душі як багаторазових її розп'ять.

   Складно регульованим перехрестям усередині людини так само є відносини плоті та Особистості, між кров'ю та Родом, за активної участі Душі, кожен із яких вимагає для себе перевагу. Але лише Душа знає шлях, яким вона може провести до своєї любові.

    Не менш складно проходить боротьба тлінної плоті та тимчасової душі зі смертю, що нагадує їм про себе біллю, хворобами та старістю. Адже її може перемогти лише вічно молода і нестаріюча з любов'ю Душа.

   Непомітно для свідомості людини проходить протистояння любові Душі з почуттями Особистості, яка намагається переконати людину у відсутності їхньої відмінності між собою та можливості їх взаємозамінності. Але одна швидко тухне, а іншу неможливо загасити.

   В останні часи в зовнішньому світі так і в людині дуже загострилася боротьба за стать його плоті, що руйнує дитинство, гармонію шлюбу та сім'ї, Особистість і в результаті тіло людини. Головною мішенню цієї боротьби є не сама Душа, а її любов, але вона може бути і головною зброєю, якщо чоловічий та жіночий початки у Душі призведуть до їхньої єдності.

   Рай, що будується на землі, для людини, як ми вже бачимо, поступово стає пеклом для його Душі.

   Чи можна за допомогою Хреста змінити життя людини? Можна, якщо цей Хрест буде не зовнішнім, а внутрішнім хрестом, не вистражданим Боголюдиною, а самою людиною.