Типи мислення

В наш час виявляють себе два різні світовідчуття, дві навички думки, дві душі, одна живе у прагненні до добра, краси життя, до свободи духу, інша у творенні нового та скасуванні старого.

   Адже більшість людства зжила у собі древній страх перед таємницями природи і піднявшись до впевненості у силі своєї волі, почувається владикою своєї планети, щоправда не остаточно оцінюючи сутності своїх діянь як початку всіх страждань.

   Хоча з багатьох причин ще чимало людей впевнені в існуванні свого Творця, але вони вірять по-різному і в різних конфесіях.

   Якщо подивитися на більшість існуючих у наш час релігій, місцем їх виникнення був Схід, де з'являлися тільки сонячні культи. Але пізніше Авраамічні релігії під впливом Темних сил стали належати місячному культу в молитвах сповідуючи внутрішнє світло, а в житті - зовнішній.

   Це пояснюється особливими властивостями західноєвропейської думки, спрямованої до життя, до землі і діяння, і східної, присвяченої небесам, їх пізнання у собі та спокою. Повчально протиставлення двох типів розуму, зроблене відомим письменником та соціалістом-фабіанцем Гербертом Уельсом у промові, вимовленій ним 24 січня 1902 року в Лондонському інституті вивчення Сходу:

   "Розум людський буває двох типів, головна відмінність між якими полягає в їхньому відношенні до часу, в тому, скільки значення надають вони минулому і майбутньому. Перший, мабуть, панівний тип, який у більшості людей, про майбутнє зовсім не думає, дивитьсяна нього як на якесь темне "небуття". Справжнє в його понятті насувається на майбутнє і пише на ньому події. Другий розум, новий і набагато рідше зустрічається, зосереджує свою увагу головним чином на майбутньому, а на минулому і сьогоденні зупиняється лише настільки, наскільки воно зумовлює майбутніявища".

   "З погляду першого, ми лише пожинаємо в житті посіяне в минулому, з погляду другого - життя служить для приготування та влаштування майбутнього".

   Тому у людини із західноєвропейським типом мислення домінує Особистість, а в людини зі східним типом – переважає Душа, перша шукає змін зовнішніх, а друга – змін внутрішніх. Не розрізняючи проявів Особистості і Душі, як впливу їх на людину, неможливо визнати і пізнати духовний світ.