Живе та неживе

Живе завжди дивувало тим, що може з'явитися лише від живого, будучи частиною його, несучи ту ж природу, і не раз змушувало замислитися про джерело появи людини. Життя, що існує в крові, може передати лише біологічний та свій спосіб життя. Але звідки у людини береться совість чи суїцид вона не відкриває.

   Якщо Земля створює умови для біологічного життя, то вона й сама жива, але дає життя не тільки через свої стихії, живлячи тіло тварин і людей, але й за допомогою багатьох енергій і сил, якими вона наділена.

   Але поки що, лише небагато хто здогадується і вірить у існування вічного життя, без якого не потрібні любов, і закони, що множать її в Духовному світі, а не в матеріальному, тому не менше іншого людей хвилює їх безсмертя, але не духовне, а що стосується їх плоті.

   Також по-іншому люди почали ставитися і до життя, і до всього живого, і якщо раніше Земля, її стихії і вся її природа ними одухотворювалася, як зв'язок із Духовним світом, то нині живим вони схильні вважати те, з чим вони можуть розмовляти, тобто із гаджетами.

   Ось тому не всім і не в усьому видно існування живого, особливо всередині себе, і не стільки наявності його, скільки відсутності.

   У високорозвинених істот, включаючи і людину, життя, як і пізнання живого, відкривається через їхню свідомість, що визначає її як форму існування в русі, диханні та їжі.

   Але людині не дано, до кінця зрозуміти і усвідомити, що таке життя навіть через смерть, так, як її внутрішній світ частіше перебуває у владі тимчасової душі або Особистості і плоті, тому до старості вона зазнає руйнації, але якщо вона належить Душі, то далі людина може розвиватися. На цей стан людини вказав і Син Божий у словах «залиш мертвим ховати своїх мерців».

   Тому є ті, хто живе одним днем, ті, хто живе одним життям і ті, хто живе однією Душою.

   Люди найчастіше у своєму житті страждають від смерті рідних та близьких їм людей, співчувають не кровним покійникам, але їх завжди особливо засмучує та смерть, яка стосується молодих людей та дітей.

   Знаючи про те, що у світі живих істот смерть явище постійне ми, часто забуваємо про заміну клітин у нашому тілі з її допомогою, про вживання їжі, заздалегідь убитої, про смерть тимчасової душі, що настає у деяких людей іноді раніше за смерть їхнього тіла. Але, незважаючи на постійне нагадування смерті про себе, життя багатьох людей полягає не у виживанні, а у творчості та творенні.

   Це ознака існування різних принципів життя один заради тимчасової плоті з її Особистістю та інший заради вічної Душі.