Розділ 6. Поцілунок

Макар нахилився до неї дуже повільно. Він діяв так навмисно, ніби свідомо давав дівчині час передумати й відсторонитися. Його велика долоня лягла їй на тонку талію трохи щільніше. Цього тиску було рівно стільки, щоб надійно підтримати її, але при цьому в жодному разі не затиснути. Він був максимально обережний у кожному русі. Військовий залишався напрочуд ніжним для такого великого й сильного чоловіка.

Їхні обличчя тепер опинилися зовсім близько одне до одного. Лея чітко відчувала його дихання. Воно було теплим, рівним і пахло свіжою м'ятою. Макар натомість відчував тонкий аромат її гладкої шкіри. Це був легкий солодкий шлейф її насиченого дня. Він дивним чином змішувався з чимось по-справжньому домашнім і живим.

Лея не зробила жодного кроку назад. Вона не відступила ні на сантиметр. Дівчина не відвела свого пильного погляду від його очей. Вона вперше не сховала щирих емоцій за своєю звичною маскою байдужої глянцевої красуні.

Коли їхні вуста нарешті торкнулися, все навколо зупинилося. Спершу це був ледь помітний, невагомий дотик. Простий натяк і обережна перша проба. Але в цю саму секунду у неї всередині щось кардинально зрушилося. Наче з тріском зламалася стара тверда шкаралупа. Лея носила цей невидимий захист роками й просто не знала, як його позбутися.

Макар на мить зупинився. Він замер на секунду, уважно вловлюючи її найменшу зворотну реакцію. Її тонкі руки ледь торкнулися його міцних грудей. Пальці дівчини нерухомо завмерли на щільній тканині чорної футболки. З її боку не було ні краплі натягу чи внутрішнього протесту. Від Леї йшла тільки тиха, вразлива та повна згода на це наближення.

Тоді він нахилився до неї ще трохи ближче. Їхній поцілунок швидко став набагато глибшим. Проте він все одно залишався неймовірно ніжним. Макар діяв так, наче щиро боявся випадково зламати її крихкість. Його друга рука плавно піднялася вище до її обличчя. Велика, тепла долоня ніжно торкнулася жіночої щоки. Він тримав її так дбайливо, ніби вона була єдиною і найдорожчою річчю у всьому цьому величезному світі.

Для Леї цей несподіваний поцілунок був дивно правильним. У ньому не було брудної пристрасті нічного клубу. Це не було схоже на її чергову любовну гру з кавалерами. Тут не було дурного бажання справити на когось враження. Цей дотик став для неї ніби першим глибоким вдихом після багатьох років затриманого повітря.

Коли вони нарешті трохи відсторонилися одне від одного, між ними залишалася мінімальна відстань. Вони розійшлися всього на півподиху. Лея тихо прошепотіла кілька слів. Вона навіть не впізнала власного голосу, настільки він був тихим і тремтливим:

— Це... було просто неймовірно...

Макар у відповідь лише легенько торкнувся своїм чолом її чола. Він продовжував надійно тримати дівчину за талію.

— Правильно, — спокійно закінчив він фразу за неї своїм тихим, низьким голосом.

Вона слухняно заплющила очі. Лея вперше за довгий час усім серцем повірила цьому простому слову.

За кілька хвилин атмосфера на кухні повернулася у звичне русло. Макар повільно накрив гарячу тарілку кришкою і поставив її на край столу. Лея після цього відсунулася від нього на кілька кроків. Проте вона все одно залишила свою тонку руку на його міцному передпліччі. Їй не хотілося втрачати цей фізичний зв'язок.

Чоловік упевнено взяв ніж та виделку. Він акуратно розрізав готову страву і красиво розклав її по чистих тарілках. Лея взяла свій кришталевий келих із вином. Вона поставила його на самий край кухонного столу. При цьому дівчина ні на мить не відводила завороженого погляду від його точних рухів.

Макар спокійно розклав білі серветки. Він чітко виставив усі столові прибори. Офіцер навіть візуально перевірив, чи все на стільниці стоїть ідеально рівно. Військова звичка до порядку проявлялася абсолютно в усьому.

Він акуратно подав їй першу тарілку з гарячою вечерею. Вона слухняно взяла її двома руками. Дівчина при цьому трохи нахилилася вперед до нього.

— Можна вже спробувати твій кулінарний шедевр? — тихо й зацікавлено запитав він.

В його низькому голосі взагалі не було жодного сумніву. Лея з посмішкою кивнула. Вони одночасно взяли до рук свої виделки.

Вони почали їсти у повній мовчанці. Макар дуже акуратно підносив їжу до рота. Він уважно стежив за тим, щоб нічого випадково не впало на стіл. Його манери були бездоганними. Лея намагалася точно повторювати всі його рухи. Вона непомітно підглядала за його діями, щоб випадково не втратити цей спільний ритм.

Невдовзі вечеря закінчилася. Коли на столі залишилися тільки порожні тарілки, Макар спокійно підвівся з крісла. Він зібрав увесь посуд і акуратно склав його один на один. Чоловік упевнено взяв кухонну губку. Він швидко й обережно помив кожну тарілку, а потім акуратно поставив усе на сушку.

Лея весь цей час мовчки спостерігала за ним. Вона не промовила більше ні жодного слова. Проте впевнені рухи його великих рук та його особливий внутрішній ритм зараз повністю заповнили весь вільний простір цієї великої кухні.

Тепер вони просто сиділи за кухонним столом одне навпроти одного. Світло від настільної лампи ледь відбивалося на скляній поверхні. Це м'яке освітлення створювало навколо них довгі легкі тіні.

— Ти насправді завжди готував собі сам? — раптом тихо запитала вона, повільно розмішуючи залишки соусу у своїй тарілці.

— Ні, далеко не завжди, — Макар спокійно підняв на неї свій важкий погляд. — Спочатку в дитбудинку, а потім у кадетському училищі мені довелося вчитися всьому самому. Там ніхто ні за кого нічого не робив. Суворе харчування, постійна фізична підготовка, залізна дисципліна. Це було справжнє виживання, якщо так взагалі можна сказати про підліткові роки.

— Ти... дійсно занадто багато всього пережив у минулому, — промовила вона дуже тихо. — Я раніше ніколи серйозно не замислювалася про такі речі. Не думала, що люди взагалі можуть так важко починати свій життєвий шлях.

— Це було зовсім не якесь особливе життя, — відповів він абсолютно спокійно.