Розділ 11.

Альфа робить другий хід**

Альфа Торнів стояв у колі вогню.

Навколо — старші воїни, мисливці, тіні, що підкорялися лише його волі. Повітря тремтіло від сили, що накопичувалася для одного-єдиного наказу.

— Вони перетнули межу, — спокійно мовив він. — І відтепер більше не є членами жодної зграї.

Тиша була мертвою.

— Кайлен порушив кровний закон. Він обрав зв’язок замість сили. Почуття замість обов’язку.

Його голос не тремтів.

— Від сьогодні починається Полювання на Місячних Заклятих.

У вогонь кинули срібний символ — знак переслідування.

— Привести їх живими. Якщо не вдасться… — пауза була страшнішою за будь-які слова. — Печатку знищити. Разом із носіями.

Воїни вклонилися.

І полювання рушило.

---

У притулку Кайлен різко прокинувся.

Холодний піт стікав спиною.

— Вони йдуть, — прошепотів він.

Ензо вже сидів поруч, напружений, з напівперевтіленими очима.

— Я відчув це ще раніше, — глухо сказав він. — Ліс більше не мовчить.

Печатка тремтіла між ними, як жива істота.

— Це не просто загони, — додав Кайлен. — Батько зібрав мисливців. Срібні клинки. Магів крові.

Ензо зблід.

— І все ж вони витратять дні, щоб пробитися сюди, — додав Кайлен. — Це дає нам час.

Та в цей момент у темряві притулку щось ворухнулося.

— Не дні, — пролунало з тіні. — Лічені години.

Кайлен миттєво встав між голосом і Ензо.

— Хто тут?!

Із темряви вийшов хлопець.

Темне волосся, сіро-зелені очі, на шиї — старий знак вовчої зграї Рейвуду. Його присутність різала Печатку гостріш за ніж.

Ензо поблід до білого.

— Ріан…

Кайлен різко обернувся до нього.

— Ти його знаєш?

Ріан гірко всміхнувся.

— Знаю більше, ніж ти думаєш.

Він зробив крок уперед.

— Колись ми з Ензо були парою, — спокійно сказав він. — До того, як його вигнали як “небезпечного”.

Повітря між усіма трьома загусло.

Кайлен відчув, як Печатка кольнула болем. Не ревнощами — страхом втрати.

— Чого ти хочеш? — холодно запитав він.

— Урятувати його, — відповів Ріан. — І тебе теж, хоч ти мені не подобаєшся.

Ензо мовчав, дивлячись у підлогу.

— Вони вже біля зовнішнього кільця лісу, — продовжив Ріан. — Альфа Торнів уклав союз із Північними. Такими мисливцями, що не залишають шансів перевертням.

Кайлен стиснув щелепи.

— Звідки в тебе ця інформація?

— Бо я — серед них, — тихо відповів Ріан. — Формально.

Тиша впала, як удар.

— Ти зрадник… — прошепотів Ензо.

— Я — шпигун, — різко відповів Ріан. — І я прийшов сюди, ризикуючи життям, не заради Торнів. А заради тебе.

Він подивився просто в очі Ензо.

— Ти завжди був моєю слабкістю.

Кайлен зробив крок уперед.

— Він мій, — жорстко сказав він.

Ріан усміхнувся криво.

— Я бачу. І саме тому я тут. Бо якщо вони вас знайдуть — ви не виберетесь удвох.

Ензо підвів погляд.

— Тоді що ти пропонуєш?

Ріан повільно видихнув.

— Є одне місце. Забутий Перехід між світами. Туди не заходять ні зграї, ні мисливці. Але щоб туди потрапити, вам доведеться розділитися.

Кайлен і Ензо одночасно напружилися.

— Ні, — твердо сказав Кайлен. — Ми більше не тікаємо окремо.

Ріан глянув на Печатку.

— Тоді будьте готові, що вас ловитимуть як одне серце.

Раптом із глибин лісу долинув виття.

Відповідь прийшла одразу — з десятків горлянок.

Полювання вже було поруч.

Ензо різко взяв Кайлена за руку.

— Що б не сталося… —

— Ми разом, — закінчив Кайлен.

І Печатка спалахнула, ніби підтверджуючи обітницю.

А над Арденвалем піднявся Місяць кольору крові.

Справжнє полювання почалося.