-3-

- Добрий вечір! Вам ще потрібна офіціантка в ресторан?
Ні? Дуже шкода, до побачення.
Знову ні, як мені надалі жити? За свою реабілітацію треба платити, накопичення вже потрохи закінчуються.
Надовго Мері не поринала в свої думки, дівчина швидко заснула, їй марилось життя, яке вона мріяла прожити, як вона йде з чоловіком, їх руки мимоволі переплітаються. Невдовзі сон мрії почав перетворюватися на суцільний жах, БАХ БАХ
- Нііі, залиште нас в спокої, що вам треба від нас!? – подумки почала кричати Мері

Тук, тук. 
- Мері! Ви мене чуєте? Відчиніть будь ласка, це я – Джин.
Мері не розуміючи, що відбувається з просоння підскочивши підбігла до дверей. Вона була завернута в ковдру, на її  голові була косичка, з якої після сну стирчали пасма волосся. Вигляд в неї був зляканий, очі запухші від сліз.
Відчинивши двері, дівчина побачила схвильованого лікаря, почувши крики, він поспіхом пролив на себе каву та прибіг на допомогу дівчині.

- З вами все гаразд? – схвильовано запитав чоловік протягуючи свої руки до плечей дівчини. – Що сталось? Чому ви кричали?
- Я кричала? – здивовано запитала дівчина, - Проходьте у вітальню, якщо ви не поспішаєте, я вам зараз розповім, що трапилось.
Чоловік пройшов за дівчиною, кімната була маленька, але обставлена зі смаком, посередині стояв диван у сірому кольорі на якому лежали подушки в білих та чорних тонах, біля самого дивану був торшер, дівчина полюбляє читати ввечері. На стіні красувались невеличкий годинник на якому позначка була 6:30.
- Ну, мені наснився сон, але можна сказати, що це був кошмар. Я не знаю чи це стосувалось мого життя раніше, але це було дуже реалістично, таке відчуття, що я пережила це ось тільки що. 
- Який сон вам наснився? – з зацікавленістю запитав чоловік.
Недовго думаючи, дівчина почала свою розповідь. Вона описала все, що відчувала, як це сприйняла.

- Були думки, які весь час перебували зі мною, чи справді це сон? – Мері почала нервувати, закусюючи свою нижню губу. – Я не пам’ятаю обличчя діючих персонажів, але мені дуже запам’яталось ім’я – Лев, – розповідаючи свою історію у дівчини покотилась сльоза. – було темно, нічого не зрозуміло, я чула розмову двох чоловіків, відчувала нестерпний біль на потилиці. – Мері потягнулась до свого шраму.
- Мої підозри дійсно виправданні. Я так і думав, що спогади будуть повертатись у вісні. – майже пошепки промовив чоловік.