Частина 14

- Ми що переїхали?, - поцікавилася я коли ми замість того, що б піти до ліфта попрямували на вихід до авто.
- Забагато людей було довкола. Хочеться побути разом. Лише ти і я.,- промовив Олег ніжним оксамитовим голосом., - Я подумав що вілла трошки поодаль від загального скупчення людей краще підійде для романтичних вихідних, ніж цей вулик, який вони називають ВІП-зона для відпочинку.

Десять хвилин і ми на місці. Водій, ніби скористався телепортом, відкрив переді мною двері авто.
- Дякую.
- На сьогодні ти вільний. Снідати ми будемо тут. Думаю ти зможеш знадобитися не раніше першої дня.,- після чого Олег підійшов до мене, взяв за талію і ми пішли повільно до не величної вілли.
Як тільки я вийшла з авто і роздивилася довкола, мені здалося, ніби цей будиночок належить мультяшному герою. Довкола нього по стіні поплелася дика роза, кругом багато квітів. Сусіди найближчі були за метрів двісті. Готель, який знаходився поодаль, весь світився вогнями. Краса!
Всередині вілли було ще краще! На зміну супер сучасному "хайтек" в люкс номері готелю тут панував ніжний "Прованс". Захотілося відразу підбігти до дивану, взяти книгу і какаю.
- Мені тут набагато більше подобається! , - щиро зізналася я.

- Добре, що тобі добре. , - машинально відповів Олег.,- Я думаю речі вже перенесли і розклали по шафах. Я на п'ять хвилин в кабінет зайду, потрібно перевірити пошту, а ти бігом напускай пінну ванну і ні про що не думай.

Я роздягнулася в спальні до білизни та зайшла у ванну кімнату. "Ванна розміром з басейн",- подумала я, включила воду і пішла взяти одяг, що б перевдягнутися.
В жодній з шаф мого одягу не було, сумки дорожньої теж. Тоді я підійшла до телефону, який лежав на тумбочці біля ліжка і набрала рецепцію.
- Рецепція. Олег Владиславович, чим ми можемо допомогти?
- Доброго дня. Це не Олег, це його дівчина.Мені здається мій багаж забули доставити.
- Одну хвилинку. , - і в слухавці прозвучала мелодія Шопена, — Перепрошую за очікування, сталася помилка. Вам буде зручно, якщо його доставлять зараз, або краще рано?
Я подивилась на годинник. (О) пів на одинадцяту вечора.
- Краще рано.
Накинувши на себе рубашку Олега я попрямувала до нього, що б покрасуватися.

В кабінеті нікого не було і горіла лише настільна лампа біля включеного ноутбука. Я почула запах IQOS, які полюбляв Олег із сусідньої кімнати за кабінетом, двері у яку було прочинено. Підійшовши до дверей я не мала на меті підслуховувати його розмову, але перші слова які я почула ввели мене в ступор:
- Саме так, — весело сміючись комусь розповідав Олег, — Вона розревілась серед ресторану. Блін, мені тоді її захотілося просто розірвати! Сидять довкола нас серйозні люди, з більшістю з них я регулярно зустрічаюся на ділових вечерях, і тут на тобі.....Нащо мені треба, що б про мене думали, що я ображаю жінок? Ну я відразу і перемістив нас з готелю в цю халупу.,- покурюючи IQOS розказував Олег, — Що? Ні! Мені швидко вдалось привести її до тями. Та вона від мене голову втратила. Ти б бачила, якими очима вона на мене дивилася, коли я її вичитував. Ти б точно зацінила., - хвилина тиші, я вже навіть подумала, що мене помітили, але потім Олег продовжив: - Та звичайно! Вона вже мені розкрила всі їхні козирі в тендері. Маю визнати вони сильно підготувалися, але тепер ми зможемо їх знищити за дві секунди. За два дні я ще в неї інформацію повитягую. Ти б тільки бачила, яка вона стала піддатлива після того, як я її присмирив. Якби я раніше знав що на неї так діє батіг, вона б сльозами в мене вмивалася кожного дня, боячись втратити., - гучний сміх,- Мала, ти що ревнуєш мене до цієї сірої миші? Ти ж знаєш, що мені потрібна тільки ти. Я і так пів року старався стримувати її, як тільки міг. Але якби я відмовився провести з нею вихідні вона б точно щось запідозрила. Що? Ні звичайно. Вся ініціатива тільки від неї. Ну ок, я ще маю скинути тобі файли, поки не забув інформацію, яку сьогодні почув. Думай про мене перед сном!
Коли він повернувся, що б зайти назад в кабінет то побачив мене у дверях.
- Шкода, — промовив він цілком спокійно, — Могли бути класні вихідні. Зібрала манатки і на вихід.

Він спокійним кроком рушив до дверей. Не знаю, що в мене вселилося, але я закрила із всієї сили двері у нього перед носом. Моментально провернула замок і підсунула стіл. З-за дверей було чути погрози, які чергувалися з матами.
- Я тобі не дам знищити Ігоря моїми руками!,- прокричала я зі всією ненавистю в голосі на яку тільки була здатна. Дивно, що в такій ситуації, коли мої почуття розтоптали, перша людина за кого я переймаюся Ігор. Але тоді мені було не до роздумування.
Я схопила ноутбук, який лежав на робочому столі та побігла з ним у ванну кімнату в іншій частині вілли. Вода з ванни вже витікала на підлогу, але мене зараз це не хвилювало.
Флешку, яка виднілася з ноута я відразу викинула в унітаз і змила. Мені дуже пощастило, що ноут був не заблокований, а папка по тендеру красувалася на робочому столі. Видаливши її, потім почистивши хмарину пам'яті я почула, як Олег розбив вікно, а потім з шумом відкрилися вхідні двері.
Закрившись у ванній кімнаті я відкрила вікно, що б вилізти. Дика троянда що повзла по стінах, здавалася такою чудовою з першого погляду, тепер не давала мені змоги вилізти через вікно не розшарпавши собі все. Олег вже майже зірвав замок дверей, луплячи по них з всієї сили та не забуваючи при цьому погрожувати.
" У фільмах спрацьовує, значіть і тут має. Правда ж?", - мене всю трусило.
Як виявилося я зовсім не знала того, про кого колись мріяла і в чиїх руках танула, ще якихось дві години тому.

Скинувши ненависну рубашку я викинула її через вікно, виключила  у ванній кімнаті світло, стала за ширму і молилася, що б мій план спрацював.