Частина 12

Зайшовши  в номер Олег відразу притиснув мене до себе і почав пристрасно цілувати.

 Я завжди танула у  його обіймах і розчинялася в поцілунках, але цього разу мене його пристрасть злякала, адже я розумію, що дорослий чоловік, який кличе тебе провести вихідні за містом, навряд має на увазі милі прогулянки за ручку і розмови до ранку. Я готова перейти на новий рівень. Але не так сходу.

- Мені потрібно збігати у ванну, - починаю я, коли він вже покриває поцілунками мою шию. , - Дорога була довга. Душ просто необхідний.

- Точно?,- перепитує він і ще пристрасніше починає мене цілувати.

Така наполегливість з його сторони тепер остаточно приводить мене до тями.

- Точно!  - як мені здалося, занадто грубо відказала я.

Мені стає ніяково і я вже була готова вибачатися за грубість з якою відповіла йому. Олег завжди поважав мої кордони, ніколи не наполягав на сексуальному продовжені вечора,  а ми вже давно зустрічаємося. І виходить, що я знову даю задню. Динамо, як люблять говорити хлопці. Але на моє здивування він цілком спокійним тоном промовив:

- Якщо треба, то треба,- поцілував мене у щоку.,- Мені б теж не завадило.

- Я не морожуся, - починаю я виправдовуватися,- Не хочу що б ти подумав, що я навмисне тебе дражню, а потім даю задню.

- Ель, я такого не думаю. Тому, швиденько біжи в душ і не думай про дурниці. Обіцяєш?, - шльопнувши мене легесенько по сідницях Олег показує в якій сторонні ванна кімната.

 - Добре,- цілую його легенько в губи і біжу в душ в припряжку.

Як в одному чоловіку можуть зійтися всі бажання жінки? Я щасливиця!

Решту дня ми провели біля басейну, засмагали.

Олег останнім часом дуже напружений, але я його розумію. Наближаються строки тендеру. Якби я не працювала з Ігорем і не знала, що до нього зараз можна підходити тільки озброївшись   черговою класною ідеєю, яка ще більше вдосконалить нашу презентацію, я б не розуміла, як можна думати про роботу поряд з коханою людиною. А так, будучи в самій гущі цих подій, я його розумію.

Стараючись його заспокоїти, допомогти, показати, що він мені не байдужий, а значить його проблеми, це і мої проблеми, я із задоволенням вислуховую все, що в нього накипіло протягом робочого дня.

 Олег ні разу не натяв мені, що я працюю на конкурентів. Не дорікав. Не підозрював в корпоративному шпіонажі. Не просив звільнитися, або перейти до нього в команду.

Коли ми, ще на початку наших відносин, прогулювалися після чергового робочого дня по парку я, зрозумівши зі слів Олега, що з Влади просто таки нікчемний особистий помічник, раптом запропонувала:

« Давай, я скажу Ігореві, що хочу працювати з тобою. Він розсердиться, але його це не дуже шокує. Він майже щодня питає в мене чи я бува не помилилася офісом.»

« Ель, я  точно про тебе сказати можу сказати, що ти ніколи собі не пробачиш, якщо так вчиниш. Я дуже зворушений. Чесно. Але не треба.»

Я відразу зрозуміла, що ніколи не зможу так піти від Ігоря, кинути його ось так, «під поїзд», як тільки сама запропонувала, тому, коли Олег відмовив, я зрозуміла, що цей чоловік ідеальний.

Лежачи на шезлонгові Олег мені розповідав про те, що Влада знову, в черговий раз, запропонувала йому сто раз заїжджену ідею для презентації і що він на грані того, що її звільнити.

- Краще вже все робити самому. Я не можу на неї покластися. Я зараз на відпочинку з тобою, а думки мої літають довкола варіантів здешевлення перевезення металів. Як так може бути?

Наш діалог завжди зачіпає роботу. Для нього робота – це життя. Мені здається, що це просто щастя, що я можу підтримати тему про метали, здешевлення перевезень, варіантів їх закупок. Дуже важливо, що з коханою людиною ви на одній хвилі.

Чим ти вище, тим болючіше падати.

А падати з ейфорії щастя в безодню відчаю ще болючіше.