Частина 8

Ігор. Він стояв перед моїми дверима, не в стильному костюмі, як завжди він ходив на роботу, а в спортивних штанах і футболці. Хіба можливо, що б людина і в костюмі та в спортивках виглядала, неначе зійшла з обкладинки журналу. "Йому дуже пасує синій" - машинально подумала я.
- Можна?- тихо запив він.
- Проходь,- машинально відказала я, забувши, що на мені лише халатик, тому що всі думки мої були: " Як же соромно! Я вже давно могла б винаймати набагато пристойніше житло. Ох ця моя дурна економність"
- Я не вмію вибачатися, Ель. ,- почав він,- Але якщо ти накинеш щось на себе я хоча б спробую. Зараз , - оглянув мене грайливо,- у мене точно не вийде.
"Блін, я ж майже гола", - тільки зараз усвідомила я. Але по не зрозумілих причинах, мені зовсім не хотілося перевдягатися. Він ще ніколи на мене так не дивився. Так, що я несу? Ану зберися! Це ж він сьогодні виставив тебе подвійним агентом і відчитав, як дитину.
- Одну хвилинку. Проходь на кухню. Я зараз за секунду підійду.,- і побігла в спальню перевдягатися.
Чому завжди коли поспішаєш, то виходить, що збираєшся ще довше? Я п'ять хвилин не могла натягнути джинси. А потім, всі мої футболки, ніби змовилися, були супер пом'яті. Через 15 хвилин я нарешті вийшла.
- Жіноча "одна хвилинка", - спробувала пожартувати я.
- Не страшно.
- Чаю, кави?
- Чаю. ,- сказавши це він уважно розглядав плитку у мене на кухні. Мені стало тепер ще більше соромно.
- Я винаймаю тут житло.,- якось по дурному почала чомусь виправдовуватися я.
- Ми з мамою колись жили в точно такій квартирі. І там була точно така ж плитка над плитою,- проговорив він.,- Я думав, що це був найгірший період в моєму житті, а тепер, коли згадав, то розумію, що вілли й пентхауси принесли мені менше теплих дитячих спогадів, ніж наша з мамою малосімейка.
Коли він це розповідав я вже поставила біля нас чай і заворожено слухала. Він колись жив в такій квартирі? З мамою?
- Та Ель, -усміхнувшись мені промовив він вже звичним до мене тоном, - Я не завжди був багатим. І так, я прийшов вибачитися. ,- почав він ,- Я сьогодні явно перегнув палку. Я не маю права вмішуватися у твоє особисте життя, але зрозумій, життя мене навчило, що довіряти можна тільки собі. Тому, коли я побачив тебе з Олегом я втратив контроль. Мені відразу полізли в голову дурні думки. Мир?
-Мир,- відповідаю я. Я його пробачила і все забула, як тільки відкрила двері і побачила його на порозі - Ми команда!
- Команда. Я не можу не сказати, що Олег тебе абсолютно не вартий і він найгірший варіант зі всіх, які ти могла вибрати,- ось цього Ігоря я впізнаю і починаю хіхікати, -Хоча у тебе жахливий смак на чоловіків, але , як друг і напарник - ти для мене дуже важлива.
Ми просиділи на кухні аж до ночі. Розробляючи тактики та стратегії тендерів, розмовляючи про погоду, кіно, книги. Коли ми попрощались я відчула, що не хочу його відпустка. Як же я звикла до нього за весь час. А може не просто звикла? На прощання Ігор мене обійняв, сказав, що я завжди можу на нього покластися і ще раз нагадав про мій жахливий смак на чоловіків.