Він, вона та "П'яна вишня"

ВОНА

Ми з Танькою приїхали до Києва коштом роботодавця. Працюємо ортодонтами у найкращій та найдорожчій клініці Тернополя. Власник наш не шкодує коштів на навчання своїх лікарів. Цього разу оплатив нам триденні курси підвищення кваліфікації у столиці з проживанням у готелі Редісон на Подолі.

Але погуляти не дуже вийшло. Навантаження шалене. У ці 72 години нам всунули стільки матеріалу, що навіть напитися не встигли. Хіба що, в останній вечір, про який і буде мова.

Перший день після дороги та напружених лекцій ледве до номерів доповзли та впали спати. На другій день було не набагато легше.

Але ж на останній третій день ввечері ми вже вешталися по Сагайдачного, по Контрактовій, трошки побоюючись заблукати. Хотіли поїхати на Хрещатик, але й у цьому районі у п'ятничний вечір було не нудно. Вуличні музики, молодь, літні пари, відкриті майданчики ресторанів, велике оглядове колесо, звідки за 200 гривень  чудовий вигляд на дахи та Дніпро з мостами.

Зайвих грошей не було, ми поїли у Пузатій Хаті та пішли шукати пригод.

Ой, забула згадати: мені 39, розлучена, майже дорослий син. А Танька молодша, але у нашій парі – це вона страшненька подружка. Не фарбується, брекети, які зі знижкою поставила собі нещодавно. Нібито і молодша за мене, але якась нецікава. Не шукає уваги чоловіків, ніяковіє навіть на банальні "дежурні" компліменти.

А я втомилася від наших місцевих залицяльників. Заміж мене звуть іноді. Але не цікаві мені ті тернопільські джентльмени.

На вулиці було тепленько. У "Реберню" шалена черга, біля KFC купа підлітків з пивом, придбаним у "Сільпо". Пішли до Андріївського узвозу, але було ліньки дертися вгору, то пішли назад.

На розі Узвозу знов побачили "П'яну вишню". У нас така ж є на Руській, нічого цікавого. Але ж де ще перехилити кухля за таку ціну? Танька не дуже п'є, але тут погодилася.

Взяли по 150, знайшли вільний столик. Публіка така цікава навколо: і молоді, і літні, парами та компаніями. Вишня швидко у голову б'є, всі веселі.

Перші келишки якось швидко зайшли, взяли по другому. Танька мене здивувала. Не думала я, що другу склянку хильне. Оченятка у неї загорілися, щічки рум'яні. Може, і я вже така? Настрій такий грайливий. Навколишні чоловіки здаються привабливими, але всі зайняті.

Дурна п'яна думка промайнула у голові. Сьогодні остання ніч у великому місті, окремий номер у готелі. Завтра їду звідси, хтозна, коли ще буду у Києві. Мене тут ніхто не знає. Відверто кажучи, давно нікого не було. А я ж вільна та ще приваблива. Особливо у вечірніх сутінках.

Танька, звісно, не здивується, але, як давня та надійна подруга, не заважатиме, промовчить несхвально та й все потому.

Я стала старанно озиратися навколо.

Недовго довелося шукати. З дверей вийшли двійко симпатичних середнього віку. З келихами у руках почали озиратися, даремно шукаючи вільних місць, де притулити свої порції вишні.

Я штурхнула подругу та показала їй цих кавалерів. Вона зробила перелякані круглі очі, затулила рота рукою та пирснула.

Коли вони були поруч, я голосно та майже тверезо сказала:

• Тетяна, дивись, які чоловік симпатичний.

Не знаю, що там Танька, а одного з цих двох, високого в окулярах, ніби струмом трусонуло.

А другий такий спокійний, повільно повертається та каже:

• Дівчино, ви, мабуть, трішечки п'яненька.

Та посміхається до мене приємно та лагідно. І посмішка у нього така приємна, доброзичлива, обличчя відкрите та розумне, з правильними рисами, майже вродливий. І як він зрозумів, що я саме до нього?

Високий окулярик аж сіпнувся.

• Діма! Що ти таке кажеш?! Як нечемно казати таке дівчині!

Злякався, що втратить шанс познайомитися. Я таких бачила. Аж тремтить, так боїться шанс втратити.

Невисокий подивився на мене уважно, оцінюючим поглядом, знов посміхнувся.

• Прошу вибачення. Не хотів вас образити. Не звик я до компліментів від незнайомих жінок. Навіть, молодим майже не чув компліментів у свій бік.

Ну, ти диви, який ввічливий та вихований. У Тернополі таких годі й шукати. Треба брати, поки він тепленький, а я п'яненька.

Високий вже заметушився.

• Дівчата, давайте ми вам ще замовимо вишні? Шоколаду принесу закусити, тут смачний.

Ми, звісно, погодилися. Посунулися за столом, на якому з'явилося вже чотири склянки та цукерки.

Далі почалася звичайна залицяльна балаканина, змащена значною кількістю алкоголю з незначною кількістю закуски. Хлопці принесли ще раз чотири келишки, потім ще чотири.

Мій обранець був дотепним, уважним та ненав'язливим. Але я відчувала, що подобаюся йому.

У певний момент повернулася до компанії позаду мене, щось там сказала чоловікам приємне, отримала зустрічний комплімент, засміялася на їхній жарт. Коли повернулася назад, встигла побачити ревнивий погляд. Ти диви, ми вже сердимося.