Розділ 6. Чистий спирт

Олена повільно повернула заіржавілий засув. Двері пронизливо рипнули.

Маша стояла у напівтемряві коридору, притулившись плечем до вологої цегляної стіни. В одній hand вона тримала відкриту пляшку мінералки, в іншій — пачку вологих серветок із різким ромашковим запахом. Вона не дивилася на Олену з жалем чи тріумфом — лише з тією самою втомленою, спокійною проникливістю людини, яка надто часто бачила людський біль у різних його проявах.

— На, попий, — Маша простягнула пляшку. — І вмийся, тут вода з-під крана технічна, краще не треба.

Олена мовчки взяла мінералку, зробила кілька маленьких ковтків і притиснула прохолодну серветку до лоба. Шлунок нарешті трохи заспокоївся, але серце продовжувало гарячково битися об ребра.

— Дякую, — голос Олени пролунав глухо, але твердо. Вона розправила плечі, звично повертаючи собі маску зібраності, яку носила всі ці місяці у Вроцлаві. — Тільки не треба говорити про це Андрію. Я сама. Коли прийде час.

Маша гірко, ледь помітно посміхнулася, сховав руки в кишені великого робочого комбінезона.

— Олено, я не дурна. І я не збираюся лізти у ваші розборки, — вона перевела погляд на брудну кахляну підлогу. — Андрій хороший чоловік. Навіть занадто хороший для цього пекла. Коли мій Сергій загинув... я перші два тижні взагалі не пам'ятаю. Сиділа на заспокійливих у порожній квартирі, дивилася в одну точку. Мені здавалося, що якщо я закрию очі, то дах просто рухне. Андрій тоді силою притяг мене сюди, на склад. Дав у руки скотч, накладні й сказав: «Працюй, Маш. Рятуй інших, якщо себе не можеш». Він витяг мене з петлі, Олено. Просто своєю присутністю.

Олена слухала її, і кожен звук Машиного голосу відгукувався всередині тупим болем. Вона не бачила перед собою ворога. Вона бачила поранену жінку, яка вхопилася за Андрія як за єдиний рятівний круг.

— Я знаю, що він допоміг, — тихо відповіла Олена, роблячи крок уперед і стаючи врівень із Машею. — І я вдячна тобі за те, що ви робите для фронту. Але ти ж розумієш, Машо... ви стоїте на краю.

Маша здригнулася. Вона підняла очі, і Олена побачила в них миттєвий спалах усвідомлення — того самого, яке Маша, мабуть, сама від себе ховала місяцями.

— Ти про що? — захисно буркнула дівчина зі складу, але її голос став помітно тоншим.

— Про те, що ви ділите все, — Олена дивилася прямо, безжально викладаючи карти на стіл. — Сон по чотири години, страх, смерть, нічні розмови, спільну каву. Ви стали емоційно ближчими, ніж ми з ним за останні роки. Ви дихаєте одним адреналіном. Ти називаєш його «Андрійчиком» не тому, що хочеш його забрати, а тому, що він став твоїм усім у цьому ангарі. І Андрій думає, що він просто допомагає коліжанці. Але ви обоє люди, Машо. Достатньо одного занадто важкого дня, однієї сильної тривоги, хвилини слабкості, коли захочеться просто сховатися в чиїхось обіймах від цього жаху — і ви переступите межу. Фізично. Навіть не через кохання, а через фантомний інстинкт виживання. А потім ви прокинетеся і зрозумієте, що зруйнували все.

В коридорі повисла важка, дзвінка тиша. Чути було лише, як десь у глибині труб мірно і повільно падають краплі води.

Маша дивилася на Олену так, наче та щойно прочитала вголос її найпотаємніший, найтемніший нічний кошмар. Її пальці, що стискали пачку серветок, помітно затремтіли. Олена не вигадувала — вона просто назвала речі своїми іменами, знявши з їхніх «робочих стосунків» зручну волонтерську броню.

— Я... я ніколи б... — проковтнула повітря Маша, але не змогла закінчити фразу. Вона розвернулася і швидким, майже гарячковим кроком пішла назад коридором до основної зали укриття.

Олена залишилася одна. Вона опустила голову, відчуваючи, як тремтять її власні коліна. Вона щогодини виборювала свій шлюб. Там, у Польщі, вона берегла свою вірність як святиню серед чужих людей, а тут їй доводилося відкривати очі чужій жінці на те, що та неусвідомлено забирає її чоловіка.

Зверху знову глухо бахнуло — цього разу ближче. Стеля підвалу злегка сипанула білим пилом, але Олена навіть не підвела голови. Вона думала про дитину всередині себе і про те, що її тиждень у Києві перетворюється на справжнє мінне поле.