Розділ 5. Пастка емпатії

Підвал колишнього заводоуправління зустрів їх вологим, застояним духом бетону, іржі та старої паперової документації. Тут, під товстими перекриттями, виття сирен Столиці перетворилося на глухе, підземне гарчання. Кілька волонтерів зі складу звично розсілися на дерев’яних піддонах, увімкнувши ліхтарики на телефонах.

Андрій облаштував для Олени місце в кутку, накинувши на залізничний ящик свій чистий цивільний плащ, який досі зберігав ледь помітний аромат Вроцлава.

— Тобі не холодно, Лялю? — він присів поруч, заглядаючи їй в обличчя з тією самою правильною, чоловічою турботою, яка тепер здавалася Олені вивченим сценарієм.

— Все гаразд, — тихо відповіла вона, хоча шлунок від запаху сирості миттєво стиснувся в тугий вузол. Катування токсикозом підкрадалося непомітно, але Олена лише міцніше зчепила зуби.

Маша сіла навпроти, підібгавши під себе ноги прямо на купі мішків. Вона дістала з кишені пожмакану пачку цигарок, крутячи її в руках, але так і не запалила — у закритому укритті не палили.

Саме тут, у замкненому просторі підвалу, де зник зовнішній робочий шум, Олена нарешті побачила те, що змусило її серце зайтися німим криком. Це не були банальні ревнощі жінки, яка боїться красивішої суперниці. Олена, з її гострим розумом перекладача та досвідом зрілої жінки, який звик читати між рядків, бачила набагато страшнішу небезпеку.

Анатомію неусвідомленого переходу.

Вона помітила, як Андрій, навіть розмовляючи з нею, Оленою, тримав у полі зору Машу. Коли десь нагорі глухо бахнуло, Маша ледь помітно здригнулася — фантомний біль втрати чоловіка на хвилину проступив у її скляних очах. І Андрій миттєво відреагував. Його рука не сіпнулася до неї, ні, але його плечі напружилися, а в погляді з'явився такий глибокий, тваринний захисний інстинкт, який зазвичай належить лише найближчим.

Вони з Машею перебували на тій небезпечній межі емоційної інтимності, коли люди ділять спільну травму і спільну відповідальність. Вони засинали на сусідніх диванах в офісі під звуки вибухів, вони тримали одне одного за руки, коли приходили звістки про загибель знайомих бійців. Це була близькість вищого порядку. Вони самі щиро вірили, що це «просто дружба» і «просто робота». Андрій вважав себе святим і вірним чоловіком. Маша вважала себе вдячною коліжанкою.

Але Олена чітко бачила: ця платонічна броня тонка як лід. Один надто важкий приліт, одна ніч розпачу, одна випита разом пляшка коньяку після чергової втрати - і ця надпотужна емоційна близькість рефлекторно, за законами людської психології, перейде у фізичну. Вони переступлять цю межу навіть не через ххіть, а через потребу втішити одне одного, вижити в цьому пеклі. І коли це станеться, Андрій знищить їхній шлюб остаточно, навіть не зрозумівши, як це відбулося.

Саме цей неусвідомлений крок її чоловіка у прірву Олена й намагалася зараз заблокувати своїм тілом і своєю мовчанкою.

Раптом чергова хвиля нудоти підкотила до самого горла з такою силою, що перед очима Олени все попливло сірими плямами. Вона різко підвелася, притискаючи долоню до рота.

— Оленко? Ти куди? — Андрій підхопився, намагаючись перехопити її за талію.

— Мені треба... у вбиральну. Душно, — витиснула вона з себе, вириваючись із його рук і швидко йдучи вглиб підвального коридору, де за старими дверима ховався рукомийник.

Вона встигла зачинити двері на засув якраз у той момент, коли шлунок остаточно збунтувався. Олена сперлася тремтячими руками на холодну раковину, з якої цівкою текла іржава вода. Сльози застелили очі. Вона важко дихала, відчуваючи, як у кишені сукні пальці автоматично стискають пластиковий прямокутник тесту.

У двері тихо, але наполегливо постукали.

— Олено, це Маша, — пролунав з-за дощок спокійний, надто спокійний голос дівчини зі складу. — Андрій хотів вибити двері, але я його прогнала. Я знаю цей звук, Олено. У моєї сестри було так само на перших місяцях. Відчини, я принесла мінералку і вологі серветки. Андрію я нічого не сказала.

Олена застигла перед дзеркалом, дивлячись на своє бліде відображення. Суперниця, яку вона прораховувала як загрозу, зараз стояла за дверима з водою, демонструючи ту саму жіночу солідарність, яка ламала всі класичні сценарії любовних романів.