Розділ 2

Час летів швидко, події і враження залишались в минулому. Багато доброго відкрив їй Валера.Завдяки його увазі і ніжності вона відчувала себе розумною, сильною, гарною, впевненою в собі і, нарешті, щасливою. Вони ніколи не розлучались: у вільний від роботи час так само були разом. На роботі вони поводились як співробітники. Вихованість Валери не дозволяла йому обійняти або доторкнутися, до неї навіть коли їх ніхто не бачив. За це Оля була йому вдячна. Вони вирішили одружитися, тільки з умовою, що Оля назавжди залишить туризм. Валера не хотів признавати спорт, пов’язаний з ризиком для життя, не розумів, як можна самотужки наражати себе на дискомфорт, недосип, на шлях в невідоме, хоча і з картою місцевості, з тяжким рюкзаком за плечами. Йому подобався спокійний відпочинок на березі моря. Оля намагалась пояснити, захоплення, коли стоїш на горі і бачиш під ногами стежку і межигір’я, по якому йшла декілька днів назад. Неважливо далеко чи близько ти ідеш, головне мати можливість повернутися до джерела, відчути, що уявляло собою життя, коли ми ще не користувались плодами цивілізації.

- Все це цікаво тільки для тебе, але якщо ми вирішили вдвох прожити одне життя, то будемо робити все разом, щоб обом було цікаво. Я не проти твоїх тренувань по вихідним, але в походи прошу більше не ходити, - підсумував Валера.

Оля нічого не відповіла, тільки легенько поцілувала саму дорогу людину в губи, а сама подумала, що хоче від нього дитину.

- Прокидайся!- почула заспана Оля.-Прилетіли!

Нарешті Фергана, вони пересіли на автобус і помчали вулицями Фергани. Фергана невелике місто в Узбекистані. Вони мчали широкими вулицями обабіч дороги стояли будинки часів Радянcкого Союзу на чотири поверхи при дорозі росли пальми і навіть каштани, тополя. Вся архітектура будівель в стилі азіатської культури. Вздовж вулиці стояли продавці вуличної їжі: плов, фрукти, гранат, кавуни, урюк, фініки, дині. Проїхавши містом опинились на базі. Зайшли на пошту, повідомити, рідним що добрались нормально. У Олі була маленька, але окрема кімната. Вона прийняла душ і лягла спати.

На світанку в двері її кімнати постукали і покликали по імені. Оля відкрила очі і відізвалась механічним голосом. Як скоро пройшла ніч, а вона не відчувала що відпочила: руки і ноги наче свинцеві. Висунула з-під ковдри руку і, відчула сиру прохолоду і заховалась назад в тепло. Саме неприємне в поході – це рано підніматись з сонцем. Вона відкинула ковдру і підійшла до вікна. Небо без єдиної хмаринки, наче тільки що відмили від нічних снів, а сонце багряною полосою висвітлювало верхів’я гір, на яких золотистою білизною блищав сніг. Назва Тянь-Шань в перекладі з китайської мови означає «Небесні гори», і дійсно вони настільки високі, наче уходять в небо.