Розділ 17. Парфуми

Розділ 17. Парфуми 

— Вибачте, очільнику таємної служби Його Величності... Ой... Тьфу! Вибачте, командоре, — проговорила я хрипким голосом. — Я просто не очікував, що "ревун" спрацює. Тут був якийсь рух у траві… І моя рука рефлекторно стиснулася.

— Невже рухи в траві — це привід для тривоги? — голос дракона став ще більш різким, він раптом почав покриватися дрібною зеленуватою лускою, що тьмяно виблискувала в світлі захисного купола. — Ти воїн! Поводься відповідно. Тримай очі відкритими, а розум холодним. Ти змусив мене вискочити з намету й бігти сюди, як на пожежу! Я подумав, що на тебе напали! І ти стиснув “ревуна” через невідомо що! Може, то була взагалі якась полівка? Звичайна миша, а ти…

Я опустила голову, щоб не бачити злого дракона, який став таким привабливим, що просто жах! Боялася, що задивлятимусь на нього із відкритим ротом.  Отак, Махлай забирай, дракон мені зараз подобався! Я навіть не дуже дослухалася до його гнівного монологу, робила вигляд, що мені соромно і я розкаююся. Хай дракон думає, що солдат Лізор Мерріді усвідомив, що зробив помилку, стиснувши “ревуна”, і тепер кається.

— Мерріді! Ти солдат Його Величності! Ти стоїш на варті в місцевості, де водяться грифони і сторпусти! І ти вмикаєш артефакт екстреного сигналу через щось, що зашурхотіло в траві? Можливо, через гризуна? Мишу, яка розміром із мій палець?!

Дракон, гніваючись, підійшов до мене майже впритул, і я відчула, як від нього віє гнівом і п'янким запахом чоловічого тіла, який, трясця, виводив мене із себе! Він пахнув дуже приємно. Гм. А може, сам дракон користується парфумами? Ця думка і розсмішила мене, і трохи стривожила, бо ці парфуми мені страшенно подобалися, якщо і справді існували не тільки в моїй уяві.

Адальберон раптом замовк, і я відчула, як його рука лягає мені на плече. Чесно кажучи, я аж здригнулася від цього доторку. Навіть трохи перелякалася. Та раптом дракон важко зітхнув і тихо спитав:

— Мерріді, що за парфуми в тебе? Я точно чую, що ти ними користуєшся!

— Але я... я не користуюся парфумами! — випалила я й підвела голову, поглянула Адальберону просто в очі.

Дракон завмер. Його гнівний погляд зник, перетворився на якийсь збентежений і розгублений, а потім він раптом різко забрав руку з мого плеча, відійшов миттєво на кілька кроків від мене і промовив, ніби сам до себе:

— Не може бути! Це неможливо! Ні! Ні! Ні! Та це просто нонсенс! Ні! Ніколи! Ніколи! Це просто парфуми!

Дракон провів руками по обличчю, наче стираючи з нього щось невидиме, і застогнав. Але ця дивна мить тривала всього кілька секунд. Чоловік поглянув на мене і сухо, серйозно промовив:

— Мерріді, як твій командир та дракон, який чудово відчуває запахи, я одразу ж вловив твої парфуми! І не сперечайся! Продовжуй патрулювання. І не стискай “ревуна”! Тільки якщо з'явиться справжня небезпека, а не якісь миші чи мурахи в траві! Зрозумів?! Сподіваюся, до ранку ти мене не потривожиш!

Він розвернувся і, не промовивши більше ні слова, увійшов у магічний прохід у куполі, який одразу ж зімкнувся за ним. Пішов так, наче втікав від чогось чи від когось. Дивно. І ці слова про мої парфуми, якими я не користувалася вже дуже давно. Хіба що запашним милом удома, але його запах швидко вивітрюється.

Я залишилася сама, трохи ошелешена подіями останніх хвилин. Перед очима ще й досі стояв Адальберон зі своєю, хай йому грець, ідеальною фігурою.

— А він тобі подобається, — раптом замуркотіло біля мого вуха. — Отакий чоловік тобі й потрібен! Великий, з гарною поставою, сильний, розумний, вродливий. І пахне від нього гарно!

— Скрипте, тільки не починай! — схопилася я за плече, де мав сидіти Скрипт, щоб схопити його за шкірку, але фамільяра й сліду вже там не було. Він був зараз невидимим, бо поруч, за стіною захисного купола, знаходилися люди, і він так перестраховувався, щоб його ніхто не побачив. — Він мій начальник, який доведе мене до Теренів! А там…

— Ти ж знаєш, я завжди не любив Федліса! — проговорив Скрипт десь збоку від мене на землі.

Ех, якби фамільяр зараз був видимий, то я б запустила в нього камінцем, велика кількість яких валялася в мене під ногами, а так…

— А дракон — саме те, що тобі потрібно! — вирішив Скрипт…