Розділ 7. На святі

Розділ 7. На святі

Права Спіраль височила попереду, і ми зі Скрипеллою повільно підходили до гамірної площі навколо неї, а я мимоволі згадала, що свято, яке проводиться сьогодні, є одним із періодичних свят, які влаштовує невгамовна Її Величність для збору коштів на які-небудь благодійні заходи. Цього разу, здається, вона збирала гроші на підтримання достойних умов існування для королівського безбура*, який жив у королівському магопарку. До речі, досить безбідно жив і навіть був добряче вгодований, але Її Величність була запальна до різних свят і вигадувала для їх проведення будь-які більш-менш правдоподібні причини. Крім того, зближення знаті та народу завжди тішило її, адже сама королева була із не дуже знатного роду і колись, у свій час, багато років тому, одружилася із королем з великої любові. Король страшенно любив свою кохану і дозволяв їй різні капризи та примхи, дивився на всі забаганки дружини крізь пальці, лише погмикував у бороду, задоволено та втішено хитав головою та й підписував усі накази, які були королівськими починаннями щодо благодійності.

Королева Ганрієтта настільки любила свої благодійні заходи, що навіть ці свята, які дехто (очевидно що й дракон Адальберон!) вважав “дурними” та безглуздими, у народі почали називати “Ганрієттиними”. Люди, наприклад, казали: “Сьогодні відбудеться Ганрієттине свято”, знаючи, що це якийсь захід, котрий організовує королева, і він присвячений черговій добрій справі.

Цього разу біля Правої Спіралі збиралися знать та простий народ і танцювали у великому колі, взявшись за руки. Такий хоровод мав, мабуть, об'єднати всіх в єдиному пориві допомогти безбуру.

Що ж до вельмож, то їхня присутність на таких святах була обов’язковою, адже сама королева брала в них участь. До того ж, вони мали добру нагоду показатися поряд із королівською особою та здобути собі прихильність і гарне ім’я на майбутнє. А народ, котрий спочатку завзято брав участь у таких заходах, потім трохи охолов, тому що міцних напоїв не наливали, пригощали якимись дрібними пиріжками або солодощами, зате вручали багато різних брошурок, у яких було записано про ту чи іншу цікавинку, яка стосувалася свята. Тому нині простих людей приходило мало, але за кілька років Ганрієттиних свят зібралася уже велика група прихильників і королеви, і її способу життя, і самих свят. Саме вони і крутилися зараз навколо Правої Спіралі.

Уже здалеку ми зі Скриптом, тобто зі Скрипеллою, почули гупання барабанів, дудіння дудок і гучний гомін — люди вже почали святкувати.

Я навіть не уявляла, де можна зустріти свого нового начальника, але потім ми помітили групу людей, які явно виділялися із загального натовпу, тому що були багато вбрані: кілька жінок у яскравих дорогих сукнях та високих гордовитих чоловіків, про яких було зрозуміло, що вони з вищого світу. Серед них я помітила також і очільника таємної служби Його Величності дракона Адальберона, на руку котрого опиралася Марселіна.

Оскільки ми зі Скрипеллою були незнатного роду, простими містянами, то я задумалася, як би мені пристойно так підійти і показати своєму начальнику, що я теж з'явилася на свято. Адже і він, і його Марселіна повинні були обов'язково побачити мене із нареченою. Я не планувала довго знаходитися тут, тому що моя магічна сутність нетерпляче вже посмикувалась. Я відчувала, що десь ще годину максимум Скрипелла зможе підтримувати свою личину, а потім просто розсиплеться на магічні іскри й зникне. Через те слід було швидко потанцювати, чи що там робили тут сьогодні, і втекти із цього свята.

— Ну, ти будеш до нього підходити? — нетерпляче смикнув мене за руку Скрипт, бо я завмерла непорушно у натовпі недалеко біля групи вельмож, роздумуючи, що робити далі. — Ти ж розумієш, що довго підтримувати таку складну ілюзію ми не зможемо? — він блимнув блакитними наївними очима красуні і закохано мені посміхнувся.

— Та розумію, — буркнула я, уявляючи, як Скрипелла розсипається іскрами, і мені під ноги падає колючий цурпалок, який я прилаштувала в основу цієї магічної ілюзії. А чого добру пропадати? Палиця із кабінету дракона була якраз із тих рослин, які гарно відчувають магію, і вона стала чудовою основою для формування личини Скрипелли.

Трошки повагавшись, я все-таки рушила у напрямку вельмож, роблячи серйозний вигляд і вигадуючи фразу, яку зараз буду говорити своєму начальнику. Я вже була буквально за два метри до дракона, що стояв до мене півобертом, аж раптом голосно засурмили сурми, з неба посипалися магічні блискітки, і учасники свята миттєво почали формувати танцювальне коло, в якому мали рухатися навколо Правої Спіралі. Якась незнайома жінка, некультурно відштовхнувши Скрипеллу, підстрибнула до мене, схопила за руку і загукала, перекрикуючи сурми:

— Агов, красунчику, відпусти свою дівчину, сьогодні ти танцюватимеш зі мною!

І вона потягнула мене геть від Скрипта. Той розгублено залишився стояти на місці, але я помітила хитрі іскорки та легку усмішку на його обличчі. Не встигла зреагувати, тому що жінка раптом підстрибнула до групи вельмож і схопила другою рукою дракона Адальберона і теж потягнула його до великого хороводу, який вже починав рухатися навколо Спіралі. Очевидно, це була одна з організаторок свята, бо жінка просто-таки потягнула нас із драконом до кола, змусила влитися у вервечку людей, а потім з'єднала наші руки (мою та драконову) і пафосно промовила, замиловано споглядаючи нас:

— Як це мило! Достойний вельможа дракон та бідний простий солдат поруч у колі, яке єднає усіх нас у добрій справі! Її Величність дивиться на вас! Не підведіть! У жодному випадку не роз'єднуйте рук, тому що по колу зараз буде йти магічна сила, яка сформує на Спіралі спеціальну картину.