Розділ 5. Солдат королівської служби

Розділ 5. Солдат королівської служби

— Чого витріщився? — роздратовано глипнув на мене начальник таємної служби. Я помітила, як його очі зі звичайних зелених перетворюються на яскраво-смарагдові, у них почав проявлятися якийсь магічний блиск, очевидно, активувався магічний зір дракона. Що ж, я була впевнена у собі, адже за моєю личиною чоловік не побачить мене справжньою. Я навіть спеціально консультувалася і багато читала про те, що можуть побачити дракони магічним зором, бо знала, що поведе нас у похід на Терени саме дракон Адальберон.

Дракони могли бачити все, що стосується живої магії, котру здійснювали маги тут і зараз, усі прояви яскравих заклинань, але от те, що формувалося артефактами, не помічали. Це була для них так би мовити, "мертва" чи "невидима" магічна сила. А я впевнена була у своєму артефакті, захованому під шкірою на зап’ястку. Саме він підтримував мою личину.

— Зовсім ні! — підкреслено старанно вигукнула я. — Не витріщився, очільнику таємної служби Його Величності! З нетерпінням чекаю вашої команди, ваших наказів! — в кінці я майже кричала.

— Та перестань репетувати, — проговорив дракон, незадоволено зморщившись. — Як бачиш, мусимо виправляти тепер неприємну ситуацію: візьмеш сьогодні свою дівчину і прийдете на те дурне свято до Правої Спіралі. Підтвердимо репутацію справжніх чоловіків, — підморгнув раптом мені Адальберон.

Тут я трохи впала в ступор, адже й досі не прозвучало жодних обнадійливих слів, яких я так чекала, що мене все-таки беруть у похід. Але от накази я вже почула. Як би йому так натякнути, що я хочу дізнатися, чи зараховано мене до загону на Терени?

Почала я трохи здалеку: 

— Ваша Світлосте, очільнику таємної служби Його Величності, можна поставити одне запитання?

— Яке запитання? — глипнув на мене дракон.

— Чи мій прихід із нареченою до Правої Спіралі увечері на дурне свято є вашим наказом?

— Ну, вважай, що це наказ, — кивнув головою дракон.

— Чи можна поставити вам, Ваша Світлосте, очільнику таємної служби Його Величності, наступне логічне питання? — знову запитала я, максимально дотримуючись серйозності та чіткості у проголошенні моїх запитань.

— Та що ти весь час чіпляєшся з тими запитаннями? Отримав наказ і приходь — ось і вся розмова, — почав дратуватися чоловік.

— Це запитання дуже-дуже важливе для виконання нашої з вами чоловічої місії біля Правої Спіралі на дурному святі! Для підтвердження того, що ми з вами справжні чоловіки, — знову дуже серйозно і трохи змовницький промовила я.

— Ну? — запитав дракон, даючи дозвіл говорити.

— Чи можна вважати, що ваш наказ прозвучав для мене як для новобранця королівської служби? Чи я вже член того загону, який ітиме завтра на Терени? — запитала я обережно.

— Н-у-у-у..,— протягнув дракон, відводячи очі. От, паскудник, хоче мене використати, а в загін не бере!

І тоді я знову уточнила:

— Справа в тому, що як звичайний громадянин я можу не виконувати ваш наказ, прошу вже вибачити за це делікатне уточнення. Але ця робота мені вкрай необхідна, і якщо я виконуватиму ваш наказ як солдат королівської служби, учасник вашого загону, то це буде зовсім інша справа! Тим більше, що моя наречена сьогодні теж чекає від мене щасливої звістки, що я є дійсним солдатом королівської армії, — трошки натякнула я на нашу таємну домовленість. — Розумію, що ваша... е-е-е... дівчина буде незадоволена, якщо я не з'явлюся біля Правої Спіралі, але...

— Ну ти й нахаба! — блимнули незадоволено очі дракона, і я злякалася, що зараз розсиплються на порох усі мої спроби отримати сьогодні солдатську посаду. — Та хай уже, — махнув головою дракон. — Вважай, що я прийняв тебе на службу. Завтра зранку приходь також до Північних воріт, звідти будемо виїжджати на Терен.

— Дозвольте знову поставити запитання, очільнику таємної служби Його Величності, — не вгавала я, тамуючи радість.

Навіть Скрипт всередині мене незадоволено забуркотів, очевидно, мої запитання і його вже почали дратувати. А що вже казати про дракона! Але вирішила хапати бика за яй... за роги!

— Та скільки можна запитань? Все я сказав чітко: ти вже тепер солдат королівської служби. Сьогодні ввечері виконуєш мій наказ і приходиш разом зі своєю нареченою до Правої Спіралі. Погуляємо добряче перед походом на тому дурному святі, — сказав дракон.

— Але ж мої документи.., — я промовисто поглянула на папку із документами, які лежали на столі. — Ви не підписали їх. А моя наречена така панянка, що все бажає бачити своїми власними очима. Думаю, вона зрадіє, що її наречений тепер не просто звичайний хлопець із ремісничих кварталів, а дійсний солдат королівської служби. Це престиж! Це звучить гордо! — додала я патріотичних ноток у свій монолог.

— Та добре, добре, — дракон потягнув папку до себе, відкрив, переглянув її одним оком і поставив розмашистий підпис у кінці моєї заяви. Фух! Я полегшено зітхнула, втішено дивлячись на магічне марево, яке спалахнуло над драконовим підписом і тоненькою цівкою шмигнуло в повітрі й зникло. Мабуть, десь у королівських архівах у спеціальних документах вже теж було зафіксовано, що я є дійсним солдатом королівської служби. Але розслаблятися було рано!

— Останнє запитання, очільнику королівської таємної служби Його Величності, — знову проговорила я чітко. Сподіваюся, страшенно радісні нотки не були відчутні у моєму голосі.