Розділ 4. Марселіна

Розділ 4. Марселіна

— Марселіно, ти все неправильно зрозуміла, — спохмурнів дракон Адальберон, грізно поглянувши на мене.

Я ж робила незворушний і дуже наївний погляд, ніби мене взагалі все це зовсім не стосується. Вирішила прикинутися дурником з натяком на кмітливість у потрібних ситуаціях. Таких начальство любить. От, навіть зараз! Адже я все зробила правильно, і заклинання спрацювало у мене бездоганно! До мене претензій не повинно бути щодо виконання наказу. Якби не капосний Скрипт і не той цурпалок, котрий стояв поруч, то я обов’язково перенеслась би саме туди, куди мені вказував очільник таємної служби. Адже я довго тренувала це заклинання, знала, що воно дуже важливе для того, щоб врятувати собі життя інколи у дуже важких ситуаціях.

А про бої взагалі мовчу, адже коли ти бачиш, що ворог перемагає тебе, і ти можеш загинути, то «Перенесун» треба використовувати обов’язково. Цього вчать із самого початку військової служби: самозахист і самозбереження — перш за все. Король не бажав втрачати своїх людей і прописав у військовому кодексі, що це заклинання є одним із найважливіших. Недарма дракон так вимагав його знати й уміти.

— Я все зрозуміла правильно! — не вгавала жінка. — Цей красунчик лежав на тобі, і ви цілувалися!

— Не вигадуй. Яке цілувалися? Ніколи в житті я не цілувався з чоловіком і не збираюся. Ти ж знаєш, Марселіно, я надаю перевагу жіночим принадам, — дракон промовисто поглянув на глибоке декольте жінки, з якого відкривався і справді приємний чоловічому окові вигляд.

Зненацька я згадала, що я теж чоловік і у даній ситуації теж повинна милуватися принадами жінки! Тому скосила очі й втупилася у її кулон на шиї, котрий був дуже дорогий, адже я розумілася у ювелірних прикрасах, батько вчив мене.

— А цей красунчик досить симпатичний, — подивилася на мене роздратовано Марселіна. — Можливо, ти у своєму гніві та диму, — вона глянула по кутках, де ще клубочилися залишки драконового диму, — переплутав цього чоловіка із жінкою? Не здивуюся, що ти почав упадати за молодими хлопцями! Адже ти бігаєш за кожною спідницею! Напевно, увійшов в азарт і чіпляєшся вже до всіх без розбору!

— Марселіно, не будемо виясняти зараз стосунки, — підвівся із крісла чоловік і почав стріпувати зі свого волосся пожовклі сухі листочки, які з тихеньким шелестінням посипалися на підлогу. Він пройшов до жінки, наступаючи на листя, і воно затріщало під його підошвами. Дракон узяв її за руку, мабуть, не хотів сваритися й хотів загладити цю неприємну сцену. Звичайно, сумнівні плітки та неприємний поголос такому вельможі точно не потрібні. Репутація передовсім!

— Розумієш, цей солдат виконував заклинання "Перенесун", і у нього сталася велика похибка. Він просто впав на мене. І тут якраз увійшла ти, — почав пояснювати дракон.

Жінка підозріло поглянула на мене, потім знову на дракона, вирішуючи, напевно, чи вірити йому чи ні. А потім, уже, мабуть, вирішивши, майже спокійно кивнула головою.

— Добре, цього разу я тобі повірю. Але все одно хочу підстрахуватися! Я не бажаю бачити поруч із тобою цього типа, — вона тицьнула пальчиком у мене, і в мене все всередині похололо.

Ну от, я так і знала! Тепер мене точно не візьмуть у похід на Терени. Святий Махлаю, оце халепа! Але я все одно тримала марку й незворушний вигляд, адже вирішувати все-таки це мала не коханка дракона, а він сам.

— Чому ти прийшла сюди? — запитав дракон, переводячи розмову в інше русло і не сказавши ні «так», ні «ні».

— Ах, я хотіла попередити, що сьогодні ми маємо піти увечері на свято, яке влаштовує Її Величність. У благодійних колах, які танцюватимуть навколо Спіралей, обов’язково повинні бути і представники знаті, так бажає Її Величність. Вона просила мене, щоб я теж прийшла, але мені буде там нудно одній. Ти ж не хочеш, щоб який-небудь простолюдин причепився до твоєї коханої? — поглянула жінка на дракона. — Тому ми підемо разом. Саме тому я прийшла запросити тебе. Адже ти згодний? — вона примружила очі й нетерпляче чекала відповіді.

Я помітила, що дракон одразу став ще більш незадоволений, скривився. Він, напевно, не хотів іти на це свято і навіть почав відмовлятися. Гм. Наївний.

— Марселіно, завтра зранку ми вже вирушаємо у рейд на Терени. Я повинен відпочити перед походом і зовсім не маю часу на такі дурні розваги. Крім того, у мене ще купа роботи…

Але жінка раптом тупнула ногою й обірвала його, різко промовила:

— Ну що ж, я зрозуміла! Все-таки ти надаєш перевагу чоловікам! Ти ж не хочеш, щоб про цей інцидент у кабінеті сьогодні дізналися всі при дворі?

Це був уже відвертий шантаж, і дракон, зітхнувши, знизав плечима, відпустив руку жінки, пройшов, топчучи хрусткі листочки, й знову сів у крісло за столом. І вже тоді промовив:

— Ти знаєш, я не боюся пліток. Я точно впевнений у своїй стандартній і класичній орієнтації. Ще раз повторюю, що люблю лише жінок. І те, що тут ти побачила — просто прикра помилка. І щоб довести тобі це, ми зробимо так: я погоджуся піти з тобою сьогодні на це дурне свято, але і цей солдат теж піде із нами.

— Що?! — здивувалася жінка. — Він теж піде із нами? Але навіщо?

— Так, він теж піде із нами. Але зі своєю дівчиною. Солдате Мерріді, у вас є дівчина? — раптом запитав він у мене.

І я мало не ляпнула «ні», адже дівчини точно не мала. Потім схаменулася, прикусила язика, дві секунди приводила всі думки до порядку під жахливо неприємний сміх Скрипа всередині себе, а потім клацнула підборами чобіт, виструнчилась і чітко й голосно гаркнула: