Розділ 3. “Перенесун”

Розділ 3. “Перенесун”

Грізний очільник таємної служби Його Величності дракон Адальберон поважно сидів за великим письмовим столом. Він скинув на мене свої яскраво-зелені очі, оглянувши з ніг до голови. Очевидно, те, що він побачив, йому не сподобалося, тому що він скривився і промовив глузливо.

— Як звати? І років тобі скільки? Замолодий ти для прийняття на королівську службу.

— Лізор Мерріді, — клацнула я каблуками, виструнчившись. — Двадцять три роки, повнолітній. Пройшов початковий та основний курс військової підготовки. Володіння мечем — третій рівень, володіння кинджалом — шостий рівень, володіння магічними навичками — другий рівень.

— Погано, що другий рівень, — скривився дракон. — Хоча б третій... Але вибирати немає з кого. Ну що, ризикнеш? — запитав він. — Одразу ж почнемо із “Перенесуна”. А потім уже перейдемо до документів та розгляду твоєї справи. Ти ж не забув документи взяти із собою? — глипнув на папку, яку я тримала в руці. — В то були тут і такі… Демони, з ким я маю працювати! А звичайних солдатів, які підготовлені до рейдів, Його Величність забороняє використовувати. Мені треба для захисту кордонів, каже. Ну?

— Слухаюсь, пане очільнику таємної служби Його Величності, — гаркнула я, виструнчившись ще більше.

— Та годі вже тут репетувати, — скривився незадоволено Адальберон. — Починай. Стань… Ось там, — показав у куток, де у великому вазоні росла якась засохла рослина, чи то екзотична пальма, яка не отримувала достатньо світла та води, чи то магічний в'юнкий пагін, якого постійно забували підгодовувати магією. Із вазона стирчав досить високий цурпалок, а також велика кількість пожовклих листочків. — Звідти перенесешся ось сюди, —вказав він ліворуч біля свого столу. — Похибкою може бути плюс-мінус один метр. Якщо впораєшся, то візьму в рейд.

Я кивнула, ще раз клацнула каблуками, щоб знав, що я навчений усіляким військовим премудростям солдат. Потім акуратно поклала папку на край його столу і відійшла до зачахлого вазона. Сконцентрувалася, потягнулася думкою до свого магічного фамільяра Скрипа, почала його будити. Він незадоволено випустив кілька пасем магії і почав формувати просто в мені внутрішній портал, який мав перенести мене із цього місця до письмового столу дракона.

Зашипіло повітря навколо мене, зникаючи під впливом магії, адже мій фамільяр почав діяти: вся моя магія тепер формувала навколо мене кокон за обрисами мого тіла, який мав забрати мене з цього місця і перенести туди, куди я вкажу. Але Скрипт не був би Скриптом, якби не зробив якусь капость. От, я так і знала, що обов’язково мені підгадить, гад такий! І він разом зі мною захопив також і той зачахлий цурпалок, котрий висмикнувся зненацька із вазона і разом зі мною миттєво перенісся до письмового столу очільника Адальберона.

Оскільки у внутрішній портал потрапив ще й зовнішній предмет, то він трохи змінив траєкторію перенесення, і я опинилася буквально впритул біля крісла дракона. Вирвана з корінням рослина боляче вдарила мене по тім’ячку, я не втримала рівноваги і ганебно впала просто на свого майбутнього начальника. Тицьнулася носом у його шию, схопилася за широкі плечі, майже влігшись на чоловіка, відчула під собою мускулисте тіло, а ніздрі вловили пряний запах чоловіка. До речі, дуже приємний. Чи то дракон користується якимось парфумом для притягування жінок, чи то був його природний запах… Гм. Дуже, дуже приємний.

Зверху нам обом на голову впало стебло дивної рослини і засипало наші голови шелестливими сухими листочками.

Ох ти ж, Махлаєві тарабайки! Який конфуз!

Я відчула, як дракон вже набирає в груди повітря, щоб зарепетувати на мене, а його руки починають відштовхувати моє тіло. Він теж вчепився мені у плечі, і навіть відчувся перший порух, коли він почав мене відштовхувати… І саме в цей момент відчинилися двері до кабінету дракона, і хтось раптово увійшов.

Я не могла побачити, хто, тому що борсалася, намагаючись стати на ноги і злізти з Адальберона.

Обурений вигук, навіть виск долинув від вхідних дверей:

— Адальбере, що це таке?! Ти обнімаєшся з чоловіком?! Ох, як вчасно я зайшла! Все! Між нами все скінчено! А я-то думаю, чому це ти так уникаєш зустрічей зі мною?! То ти тепер любиш не жінок, а молодих хлопців?

— Махлай забирай, злізь із мене! — зарепетував обурено дракон, котрий теж нарешті оговтався, адже очевидно, що не чекав такої пікантної ситуації.

Він врешті зумів відштовхнути мене рвучким рухом, і я, ставши на ноги, відскочила на кілька кроків, похитнулася, але зберегла рівновагу, знову виструнчилась, намагаючись зберегти спокій та холодний розум у такій ситуації.

— Прошу вибачити, пане очільнику таємної служби Його Величності, — зарепетувала я голосно і чітко, як вимагає військова дисципліна. — Похибка вийшла на два метри, тому що у внутрішній портал потрапив зовнішній предмет! Такого більше не повториться!

Ох, зовні я була неначе спокійна, бо не хотіла показувати своє замішання і навіть переляк. А в голові миготіло лише одне: святий Махлаю, як я могла так осоромитися?! Тепер мене точно не візьмуть на королівську службу, я не зможу потрапити до каравану і врятувати свого коханого! Цілий рік коту під хвіст! Стільки підготовки! А скільки вкладено грошей! Скрипт, капосник, знову намагається зіпсувати мені всі мої плани! А все тому, що у мене магія другого рівня. Якби вона була хоча б третього, то я могла би створити навколо нього спеціальну магічну клітку або давати особливі обмежувальні накази. А так… Він користується тим, що я не можу його вкоськати, й інколи робить, що хоче. Паскудник!