45. Щоб тебе мак перебирати змусили

Що робить шедевр – шедевром?
Дрібні, не вловимі поглядом штрихи. Хоча деякі «творці», як ті інста-блогери, які навчилися майстерно малювати на обличчі те, чого насправді немає, - здатні і не на дрібні виправлення. От здавалося б там відтінив, тут підбілив - а в результаті зовсім інша людина на тебе дивиться.
Ось Кустодієв цінував пампушок, а худі жінки на творчість його не надихали. А тут, як на підбір, усі не надихають. Але я не Кустодієв, тому вирішила прийняти те, що було, в якості основи.
Справді, ось які пампушки будуть, коли тобі зовсім ще мало років і метаболізм у тебе – як у сарани. Та ще й частка магії присутня, спадщина нікуди не поділася. Так, вчити намагаються небагато, як у вірші, де нас навчали потроху. Але магія зжирає всю зайву вагу, це я ще з Нарутанії пам'ятала.
А в мене магія ілюзій! Щоб напевно відбити всі запобіжники у чоловіків, я почала лавірувати між галасливого жіночого взводу.
ак, якщо мені не зраджує пам'ять, то до його складу входить від п'ятнадцяти до шістдесяти осіб. Вважатимемо, що ми елітний взвод, а я – негласний командир.
Ілюзії довелося накладати штрихами, з відкладеною, так би мовити, дією. Я ж не самогубець, розсекречувати власне вміння у цій напруженій обстановці. Дівчата всі гарненькі були, вікова селекція як-не-як, магія все ж таки, та й у батьках у них, до речі, теж не виродки, а раптом у запалі планування вирішать, що мої послуги - їх шанс на перемогу.
Бій за мої вміння я не перенесла б. Тому ненав'язливо клацала пальцями, зависаючи то в одній компанії, то в іншій. Шатенки, з підтягнутими, скажімо так – худорлявими фігурами, повинні були постати перед правителем із відчутним наповненням одягу, що летів навколо їх тіл. Саме ними були прикриті дещо порожні декольте, додаючи відсутньому – заманливі натяки. Ноги там оголити в просвіт, вони у них стрункі були, талію в розрізі відкрити, спину теж. Одяг мав зіграти мені на руку, коли під ним виявиться більше, ніж є зараз. 
Сірих мишок в ультрамарині я нагородила платиновими гривами і дуже, ну, дуже відвертими костюмами під їхнім верхнім одягом. У них там шаровари з легкої матерії були, то я їм і монеток на пояси начіпляла, і додала прозорості, і каміннями ліфи вишила. Так, і обсяги, звичайно ж, стегна, животики, все на контрасті з попередніми пигалицями, до яких звик володар і всі інші. Блондинок я, до речі, майже не рихтувала. Так, трохи губи пухліше зробила, в очі блакиті додала, голосу медового тембру, щоб якщо співати почнуть, щоб як від Віагри пульс зашкалював. Вони, до речі, саме про це говорили, коли я повз них до рудих бігла. Не втрималася, вклала в свистульку, якою у сестер перед носом одна з них крутила ілюзію гітари іоніки. Хай потішиться. Озирнулася ще раз на це тріо, і додала від себе одній з них на браслет фінтифлюшок. Буде в неї бубон концертний у стилі шаманізму.
Посміхнулася, завзято представивши вибухове поєднання, і підібралася ближче до рудоволосих.
Руді безсоромності у мене в голові не дарма крутилися. Тим паче у них – як на підбір – і зелені очі, і сині, і сірі, і навіть карамельні. І бестії танці обговорювали також. Не ті, що животики та плавні похитування стегон, а скоріше ритуальні танці. Біля багаття, бо в однієї з них і стихійна магія вогню відзначилася тією мірою, що вона це саме багаття посеред бального залу організувати могла. У них сукні червоні були, ось як у Джулії Робертс у Красуні. Правильного тону, відтінку тобто. І чимось цей самий вогонь поєднують. Хоч і закриті, але всі такі, що рухаються – воланами, рюшами, пелюстками.
А мені на них шкіряних корсетів не вистачало і батігів у руках – ось же фантазія шалена. Ну я й реалізувала, дещо.
Брюнетки блиснули на мене зеленцем очей.
- Третьою не візьмемо, - відбрила одна з них.
Я опустила очі додолу, але одразу ж і підняла погляд. Мені й ні до чого це, але на тлі інших вони точно не повинні програвати. Але моїй компанії були не раді, дівчата мовчали, не даючи робити припущення і вигадувати образи.
«Добре» - подумала про себе, - «у процесі зорієнтуюсь».
***
«Божечки - убожечки» - пихкала я собі під ніс, повільно слідуючи під ілюзією образу першого радника, у супроводі двох охоронців з кам'яними виразами на обличчях. 
Тетріус нікому не довіряв, тож у малу скарбницю за артефактом просвітлення він відправив радника та охорону.
Чому сам не пішов? Так розваги у самому розпалі! Я навіть не очікувала, що так добре вийде.
І те, що на мене хворобливу перший радник клюне, теж не чекала. Чи це я йому в руки впала? І плакала в затишному алькові, де він мене на зручному диванчику розташував, виливаючи горе?
Ну так! Вони всі такі незрівнянні, - а я анімешка японська. Занадто юна, надто худенька, надто лялькова. Хто ж думав, що у цього собаки такий фетиш! Ось і сидить він зараз під моєю маскою на цьому дивані. Під дією маку – хоч і довелося всього одну крупинку на губу приклеїти, коли він поліз чепурити «лялечку», але подіяла вона – будь здоровий. Йому ще пощастило, що заснув, а не по голові одержав.
Галліус, зараза, стежив за мною, як шуліка, хоч я йому і підморгувала, і жестами «все гаразд» демонструвала.
Те, чого навчив бог, зараз відскакувало від зубів, як увібране з молоком матері. Я посміхнулася від висновку, що прийшов в голову, Гр-Хадос така собі мати, але подякувати доведеться.
А ще нишпорити в мішечку маку я призвичаїлася навіть не дивлячись. Ось як, питається єдину маківку з нього виходить вивуджувати? І саме із заданими властивостями – проспить не більше трьох годин. Магія чи інтуїція?
Коли я з алькова досить потягуючись вийшла, вже в личині цього котяри, то Галліуса на місці лише одне втримало. Жест, яким ми домовилися семафорити, що «все за планом» і слід робити свою частину роботи. Як знала, що знадобиться.
Перевів погляд на галасливий базар біля трону, на якому сидів Тетріус.
Потяганим трохи виглядав цей темний володар, коли ми в залу ввалилися дружним гуртом. Втомленим, якимось. Але ось коли весь натовп дівчат, дочок намісників у його бік кинувся, демонструючи покращені версії, у нього в очах азарт з'явився. 
Дівчата, до речі, коли поріг Урочистого залу переступили, ці зміни у власній будові тіла одразу протнули, але мабуть поправку на пристрасті господаря цього палацу зробили. Їм же що, - шепот на вухо - насолода для очей володаря, і ось вже навіть ті, що раніше плоскими були, починають крутити верхньою частиною, і виляти нижньою.
А у досягненні статусного становища – всі засоби хороші, навіть ті, що незрозуміло, звідки впали.
Ось вони і влаштували базар, намагаючись перекричати одна одну. Що мовляв, вони так перейнялися величчю Тетріуса, що вирішили подарувати йому себе. Талант свій, тобто. Показати, які творчі та сильні магички народжуються під його невсипущим керівництвом.
Ось цей «керівник» і вирішив, що не завадило б їх перевірити на артефакті. Раптом хтось їм затемнив розум. А от якщо все гаразд, то чого не подивитися. Все ж таки цікавіше, ніж зазвичай.
І дівчата не снулі, і вогник з них так і б'є, і у самого навіть кров швидше почала текти у тілі, гарцуючи на поворотах. 
І апетитні всі такі, прямо облизуватися хочеться.
Ось він і дав розпорядження раднику, тобто мені.
"Шкода, що в малу скарбницю" - думала я, крокуючи у супроводі охоронців. Ще добре, що ходу цього кобеля бачила, а то точно запідозрили, якби я качечкою пливла.
«Увага до деталей» - звучало в голові розміреним голосом бога, - «ти маєш перейнятися, відчути об'єкт копіювання. Найкраще це вдається за безпосереднього фізичного контакту зчитування, якщо об'єкт протилежної статі особливо».
Це він так завуальовано наполягав на обіймах, торканнях і тому подібному. Радник теж до вуст червоних з маковою крихіткою своїми притискався. Ось я і злизала всі його звички. Куди вже ближчий контакт міг для цього знадобитися.
У скарбниці всі артефакти було підписано і на відповідні полиці розкладено. «Перфекціоніст темний» - посміхнулася в душі. Як то кажуть – все для дурнів. Якщо відправили, доступ дали, то тільки читай і неси. 
"Артефакт для посиленої пам'яті" - прочитала я найближчу табличку і хмикнула. Мрія студента – не інакше. «Артефакти Скороходи» – було пришпилено над розтоптаними галошами. Так, так, з червоною серединою, і глянсовою чорною поверхнею, подряпаною негараздами. 
"Ти не на екскурсії!" - обсмикнула себе, жваво ковзаючи повз полиці.
Просвітлення виявилося у самому кутку. Мабуть, до такого впливу вдавалися не часто. Швидше вже замилювання мозку було в пріоритеті. Перевіряти ефект не стала, а чи раптом цей володар вважає залишкову енергію? Потім пихатиме, що я його вінець собі на голову одягала.
Так, так, артефакт був виконаний у вигляді вузького вінця зі значно затертими символами по обідку. Просвітлювали, як не дивно, лише дочок намісників у окремій кімнаті. Вони так і не домовилися про черговість, - як тільки володар витримав їхній щебет, поки ми за артефактом ходили. Напевно, загадка була не по зубах, от і терпів.
А потім усіх стражденних запросили до сусідньої кімнати, запропонувавши брати участь у таїнстві набуття черговості. І навіть зайвих диванів у ній не виявилося. Мабуть, точно була виключно для переговорів.
Тетріус вінець натягнув, дівчата по рангу вишикувалися, - у них виявляється було узгоджене старшинство. У кого протекторат більший, той й за рангом вищий. Наше Острівне королівство в самому кінці плелося.
Даремно він цих красунь вирішив просвітлити. Я ж, коли дію цього артефакту побачила, ще раз в думці долоні один об одну потерла.
Вони йому в унісон про його ж бажання розповіли. Та так майстерно, що навіть не підкопаєшся. Йому складно зробити вибір, хіба не так?
- Так, - погодився Тетріус.
Може, вони про різний вибір говорили – але не суть. Він може думав з кого почати, і в якій кількості за раз оприбутковувати, а вони про одвічно жіноче - вінець на гарненькій головці.
Жінки галасували, що вони, отже, різнобічні особистості, і товар, тобто себе з усіх боків хочуть продемонструвати.
- Точно, хто я такий, щоб чинити опір бажанню демонструвати, - мало не облизуючись погоджувавсся володар.
Я згідно кивала, - тут же головне не порушити чарівність моменту. Кожен прагне до свого обітованого, і не факт що цього разу процес піде згідно з давним-давно спланованим.- Але треба по черзі, та ще й радників підключити, щоби все, значить офіційно, - внесла пропозиція одна з брюнеток.
- Радників? - покосився володар на оболонку досить літнього мене. 
В цей момент у Тетріса майнула думка, що він чогось не розуміє. Але судячи з адекватності дів, - з ними все гаразд. Але навіщо в цій справі радники?
- Точно, - подала я голос, - офіційно все зафіксуємо. І черговість, і ту, хто переможе, і друге, і третє місце, як вважаєте, володар?
І друге, і третє місце в голові Тетріуса прозвучали, як друге і десерт, і він посилено закивав, зачарований кількістю апетитних округлостей та краси на квадратний сантиметр його чоловічої харизми. 
Адже і зітхали дівчата, як треба, і очами кліпали, всі як одна намірившись взяти участь у експрес відборі. 
Ну так, з п'ятнадцяти простіше вибирати, ніж прілий мак з мішечка бога. 
Отут мені думка в голову і стрибнула, що прілим, я б без зазріння совісті, володаря цього побитого міллю, нагодувала. Ось щоб просвітлило і його, на фаянсовому друзякі. Чи що у них тут замість цього атрибуту. Бо не була впевнена, що подіє мак снодійний. Та й відправляти Тетріуса, точніше, душу його в храм бога, це якось небезпечно. Нас же тільки камінь просили знайти і повернути, а не призвідника неподобства, на яке перетворилася Драгонія.
Ось я і підтакувала, що радники ой як потрібні, для ваги значить, для неупередженості.
І Тетріус, який переконався в тому, що ніхто крамольних думок дівчатам у голови не вкладав, кивнув погоджуючись, і навіть колесо для лото наказав у кімнату принести.
Отож народ у Урочистому залі здивувався, коли повз це чудовисько допотопне тягли до кімнати з дочками намісників. Кожен же думав у міру своєї розбещеності, адже не інакше!
А я раділа, бо розвага набирала обертів.