19. Щоб ти луснув від заздрощів.

- Значить так, - ми стояли біля порталу разом із куратором.
Ще навіть сіріти не почало, і враховуючи, що з'явилися ми до себе в кімнату за пару годин до того, як нас розбудили тихим стукотом, хотілося спати немилосердно.
- Зараз я переміщу вас до Академії чаклунських мистецтв. Я домовився, що ти Верон і Халі, скажімо так, виконуєте роль шпигунів, а вас шукатимуть решта бойовиків. Завдання у них таке.
- Халі? - Перепитала я, позіхаючи. Цей процес у тілі Сутінкового Мисливця виглядав як поведінка риби в акваріумі. Відкрила рота, закрила рота, ніякого задоволення.
- Так, Халіско, тимчасово ти побудеш метаморфом Халі.
- Тимчасово – це скільки?
- Два дні, у мене спец завдання, і щоб ви під ногами не крутилися, і проблем не створювали, - куратор явно вирішив прибрати один не врахований елемент рівняння з квартету він сам, тітонька Кло, Місісяндра та Галліус. – Ну, ви зрозуміли – врятувати від невгамовного інтересу не уповноважених осіб.
- Ага, - закивали ми з Вероном, враховуючи те, що нам, як би і по шляху було. Точніше запропоноване куратором ідеально вписувалося у наш план.
Домашні тваринки – вони такі специфічні бувають. Від корейських свиней, до пітонів та крокодилів. Тому чому б не запросити Бусіка, Фугу та Кіку до себе в кімнату? Ми й запросили. А що, як накажете договір підписувати? Не кров'ю ж!
От і довелося привести їх після попередніх домовленостей до нас. У планах був маневр із посилкою всіх трьох у ящику на адресу Академії. А там, як сказав Верон, такі посилки чекають на адресата у коменданта гуртожитку.
Але коли в двері почали скребтитися, то ми з переляку запхали гостей у безрозмірні сумки зі словами – це ненадовго. А куди ми їх подіти мали в авральній ситуації? Добре, що попередньо це питання з фамільяром обговорили, адже на пошту ми теж збиралися цих істот у торбинках нести.
Кіка, щоправда, погодилася виключно на рюкзак Верона, та ще й повідомила, що більше нікого у попутниках не потерпить. Жінка, що з неї взяти, а ось у мою сумочку, скривившись, ніби журавлини об'їлися, Бусик і Фуга влізли зі скрипом. Частину речей з мого рюкзака віддала на збереження Верону. Будь-які рідкісні інгредієнти, жіноча білизна, косметика. Не довіряла я цим двом нечистим приємної зовнішності, моя фантазія захлиналася, демонструючи, як вони мереживні панталони на голову приміряють, а фіолетовими грибами закушують.
Хоча зазвичай сумки не відтягують плечі, хоч би скільки ти туди не напхав, але зараз плечі відчутно тягнуло. До останнього я не розуміла, куди нас ведуть, що планується, і чи не буде обшуку.
Ніхто при здоровому глузді крізь портали нечисть у зачарованих мішках не перевозить. Куратор вилаяв сонного воротаря, коли той запропонував продемонструвати вміст сумок на предмет забороненого до перевезення. Кураторові, швидше за все, припікало, або, може, в нього чуйка була, але він не тільки вилаяв, а й личину свою зняв, представши у величі парадного портрета, що висів на почесній стіні. «Найкращі уми королівства, чи щось таке».
- З порталу – одразу до Академії! - не прийшовши до тями після суперечок із воротарем, він клацнув перед нашими сонними обличчями пальцями, - і звідти – ні ногою! Вас поселять у порожньому будинку для молодшого навчального персоналу. Він на чотирьох розрахований, тож не покусаєтесь.
- Ні, ти не розумієш, - через годину ми підходили до воріт Академії чаклунських мистецтв, - саме завтра ми маємо надати орендованого аптекарем Водяного. А будинкові аксакали обіцяли помічника у БАМ, а не сюди. Нам не можна зіпсувати перше враження. Тому спочатку – відкриття агенції недобрих послуг, потім до Академії.
- Нас поб'ють, коли дізнаються.
- Скажеш, що я була голодна і без сніданку до Академії відмовитися йти.
- Скажу, що з незвички повів у свою, аж надто рано ми встали.
Нотаріуса, або повіреного, який погодився взяти нашу справу до своїх рук, ми знайшли поруч із ринком. Поки Верон обробляв фахівця, висловлюючи бажання двох партнерів, я принюхувалася до свіжого запаху пряної зелені, до апетитних зароматів раннього ринку, і міркувала над назвою, яку ми затвердили.
Ні, ну «Гламурна Ледарка» - це ж інтрига, епатаж, загадка, зрештою. Ну і розрахунок, що клюнуть насамперед жінки. Як доручити всі недобрі послуги нам і бути гламурною і задоволеною.
Верон правда сказав, що подібного слова у них немає, але Кіка відразу відрізала, що буде. У неї, до речі, спеціалізація була – пліткарка, розповсюджувачка чуток, недостовірних історій, фантазій та іншої нісенітниці. І до списку неугодної нечисті вона потрапила виключно з принципу – хто плітки розносить, той голови не зносить. Але вона й до кінця була рідкісною, тож, якщо її й шукали, то знайти не змогли.
Принцип її роботи полягав у багатозначному - Скажеш курці, а вона і по всій вулиці, і, мабуть подібний спосіб поширення бив за швидкістю все інше, представлене зараз на ринку просування новин.
Чому ми самі не пішли до мерії? Та через невідповідність мого зовнішнього вигляду. Я могла звернутися прямо перед ратушею, але питань було б багато. Аль – у потяганому вигляді для відкриття бізнесу до мерії не ходять. А так нам має бути забезпечена конфіденційність, саме так роблять багаті та статусні – наймають посередника, виконавця тощо. Гроші у Халіски були. Вона їх навіть у ліс взяла, цілий мішечок золотих, та срібло та мідь у невеликій кількості на додачу.
- Це ж ми могли купити корисну нечисть, - коли Верон побачив результати ревізії моєї сумки, він засмутився.
- Ш-ш, я не зрозуміла, у нас виключно інша спеціалізація, і стосунки, - зиркнула на біса, який був страшенно незадоволений тим, що я його обіграла. Це було саме перед тим, як ми вгамувалися після складання та підписання договорів найму.
Довелося правда земні адаптувати. Так вони у мене від зубів відскакують, але специфіка і світу, і виду діяльності, накладали певні рамки, за які заступати не рекомендувалося. Це поки що нечисть від нас залежна, а от якщо ми вирішимо питання з асиміляцією та виправданням їхнього існування? Розбіжаться, як пити дати, все ж таки свобода п'янить.
Тому в'язати треба було непомітно, але міцно. Точніше прив'язувати.
Поки повірений бігав у мерію, Верон приніс нам нехитрий сніданок. Гарячі коржики, намазані якимось пряним зеленим соусом, кілька хрустких листків, і глечик молока.
Проти молока організм мисливця не заперечував.
Ми забралися від публіки, що прокидається, в підворіття, сіли на бочки, що трохи пахнули старим салом, і почали поглинати нехитрий сніданок.
- Одне погано, до Водяного тепер не дотягнутися, - зітхнула, спираючись спиною об стіну, що потемніла від часу.
- Він все ж таки лісовий, дикий, - Верон сидів поруч, допиваючи молоко, - може пошукаємо когось міського? Щоб як плата за роботу в розмірі двох вимені кабіздохів «Бу» на трубах кричав, погудів і побулькал.
- Ще скажи оголошення дати – шукаємо співробітника для виконання разового замовлення.
- Ну чому разового? Очищення труб можна подати як добро. У вас це – хлорування, - я ж правильно зрозумів – це якийсь вид очищення?
Цей світ не стикався із проблемами дезінфекції так гостро, як наш. Все ж таки магія прибирала відверто патогенні речі. Мити руки перед їжею – ця вимога дуже здивувала Верона, і мені довелося розповідати про реалії мого світу.
- Тепер би знайти того, хто погодиться попрацювати йоржиком для очищення труб, - реготнула нерадісно.
- За два вимені кабіздоху? - повисло в повітрі, і я автоматично кивнула, тільки після зрозумівши, що говорив не Верон.
- За два вимені кабіздоху пошелестіти по трубах, повити, погудіти, побулькати?
Тепер Верон закрутив головою, намагаючись розглянути співрозмовника.
Мій інстинкт мисливця вказував на зливний отвір, забраний решіткою, але за нею нікого не було видно.
- Двадцять відсотків із десяти монет, після вирахування податків, - нехай це й виглядало дивно, але інтуїція наполегливо натякала на запропонування ще й такої «зарплати».
- А не обдуриш? – зашипіло зі стоку. І навіть Верон подивився в темряву, готуючись до гіршого.
- Договір найму підпишемо, а значить все сказане зафіксуємо.
- Гаразд, давай свій договір!
І стало у нас на одного робітника більше. І придбали ми капу Вані, яка спеціалізувалася на крадіжці баклажанів і мала шкідливу звичку пробиратися до людських будинків для прийняття ванн. Тільки бруду вона після такого прийняття залишала стільки, що їх планомірно і наполегливо знищували з давніх-давен.
От і здійснили ми її заборонену мрію, адже вона збиралася платити за влаштоване неподобство. Так ніхто не запідозрить, що результат загаженої ванни – дії нечисті. Гроші залишили - отже комусь ця ванна знадобилася терміново. А кому саме – то від шпигунів, до служителів закону на завданні можна було уявляти. Скористалися за потребою. Вона ще з нас картки вимагала, як оплату. Так, з тим самим «вибачте, але так потрібно».
В Академію ми потрапили лише після обіду. Тому що повірений наполяг на оренді офісу, запропонувавши спочатку кімнату недалеко від базару, замовлення таблички, меблі та секретарку.
Тут ця посада називалася діловиця, племінницю-реготушку повіреного ми відміли відразу. Та й з повіреним розрахувалися та розпрощалися одразу ж, як отримали свідоцтво та торгову ліцензію. Але пообіцяли наступного разу звертатися лише до нього. Повірений залишився задоволеним сумою, яку накинули за оперативність, і сперечатися з нами не став. Побажав процвітання новоствореному підприємству, але в очах його явно читалося, що подібну дурницю у власника аль, він може і прощає, але навряд чи розуміє.
- А в тебе на прикметі нікого нема? - спитала я у Верона, коли ми оглянули крихітну кімнатку зі столом, вузькою шафою та вікном, що виходить на крихітний внутрішній дворик.
- Ні, я з дівчатами не дуже контактую.
Я придивилася до виразу його обличчя і згадала – що він ретельно підходить до вибору.
- А з юнаками, - ні на що не сподіваючись, запитала, відриваючи від нього погляд, і прикидаючи, чи не нагадять нечисті нам у сумки, і чи не спробувати їх випустити по потребах, тільки куди?
- З юнаками? Чи ти готова розглянути на посаду діловиці юнака?
- А що, не чоловіча ця справа?
- Ну, помічники у чоловіків бізнесменів є, а ось замовлення приймає і кореспонденцію веде все-таки діловиця - то її справа.
- А нам треба, щоби два в одному. І помічник, і кмітливий та із замовленнями щоб упорався. Щоб талантом був. Міг продати навіть сніг узимку.
І хто б міг подумати, що таку особу ми знайдемо у театрі. "Хлопчик на побігеньках" кивнув відразу, як тільки Верон розписав йому посадові обов'язки. Сторгував аванс у розмірі золотого, шпурнув цю монету якомусь кругленькому чоловікові в обличчя, і голосно грюкнув дверима чорного ходу, прихопивши з собою пошарпаний шкіряний кофр і перекинувши через лікоть теплий плащ.
- Веди мене, о мій юний друже, до нових вершин і свободи творчості!
Я майже закашлялася, коли розглянула придбання ближче. Мене залишили чекати в кафе, доки Верон вербував так потрібного нам фахівця. І про цей процес він розповідав мені вже після того, як ми залишили Гюго в офісі, дозволивши йому пожити там, поки робота ще не почалася.
- Але якщо в нього немає грошей, нема де жити, то нам треба перейматися його харчуванням. – Я звичайно розуміла, що у цьому світі людина може потрапити у важке матеріальне становище, але не саме так.
- У нього є крихта магії - він схиляє до себе. Тому – не хвилюйся, миску супу йому дадуть без проблем. Тим більше він не нахабніє, і в тому самому закладі не з'являється часто. Ще в нього талант – він складає вірші.
- Незрозумілий талант? - Чомусь я відразу перейнялася до Гюго симпатією. Він ідеально вписувався до нашої дивної компанії.
Я вже представляла нормальний офіс, і як він відкриває двері до робочого опен-спейс і оголошує замовлення на чергову недобру послугу. А наша нечисть ще й сперечатися починає, хто з цим завданням впоратися краще, швидше та якісніше.
- Знаєш, Вероне, - у віддаленому будиночку для молодшого педагогічного складу був безперечний плюс - близькість огорожі, непролазні зарості біля цієї огорожі, і відсутність цікавих очей та вух, - ми з тобою, як липучка для нечисті. Ось ще конференцію проведемо і взагалі знаменитими станемо.
- Тобто ти пропонуєш випускати Кіку?
- Я пропоную випускати всіх, закінчити з Вані, пообідати і вирішити, що робити далі, і як укластися з налагодженням бізнесу за півтора дні.
- Я в тебе вірю! - Видав Верон, витягаючи з торбинки Кіку і капу Вані. Якщо перша і точно, чимось нагадувала скуйовджену кулясту птицю на курячих ніжках, то друга була чи то черепахою, чи то черепаховою жабою.
- Ми дуже раді, що ви приєдналися до нашого колективу, - я окинула поглядом чотири одиниці нечисті, і схрестила пальці на обох руках. – На даному етапі нас чекає посилена робота в команді, яка дозволить досягти небувалих висот та здійснити мрії кожного.
- Менше слоф – більше справи, – майже не шепелявив Бусик.
- Тут хвіртка є в огорожі, а з того боку діловиця, так вона теж має бути на нараді, - раптом встряв у мою промову Верон.
Фуга поплескав лапою по кувалді, і тільки тепер я зрозуміла, чому сумка за пів дня відтягла мої плечі.
- Якраз розім'ятися, - ти поки постривай, карамельна, зараз ми все організуємо.
Чи треба говорити, що коли Гюго увійшов до нашої хатки, то очі смикалися майже у всіх. У нечисті, - тому що діловиця виявилася діловодом, а у Гюго, тому що він не здогадувався, про який специфічний персонал йдеться.
- Ми всі розбагатіємо. - Почала я свою промову, і тільки чорт закотив погляд до стелі холу, в якому ми влаштувалися.
Але мене вже несло, і я не надто звернула на це увагу.