5. Щоб тобі вік волі не бачити.

- Дивно, але як швидко приспівалися! – у кімнату з темряви коридору ступив куратор. У тому самому вигляді непримітного представника чоловічої статі, що нічого собою не представляє, як говорила моя прабабка.
– Хто? – я зробила мікроскопічний крок, прикриваючись Вероном. І хоча подібний маневр і був безперспективним, але стриматися не змогла. Хто тут у нас чоловік? Я чи він? Ось хай і віддувається.
- І ось неймовірний же талант! Талантище, я сказав би, - Верона відчутно просвітило кураторським поглядом, який вимагав. Загалом чогось вимагав.
- Та я тільки приглушив її маячок, а свій подвоїв і посилив, справ-то!
«Точно, пояснює як якийсь гопник. Невже це він у мене нахапався? Швидко якось» - я почухала рукавичкою власний тил, прораховуючи варіанти покарання, і раптом посміхнулася.
- То що там? Суперечку я виграла? Куроф ловити не треба? Був поцілунок же, був, ви повинні це визнати! – як порядна дворянська дочка, мало не присіла в реверансі, в останній момент згадавши про груди, і про їх неприродне походження. А ще про те, що я в присіданнях зовсім не тренувалася, та ще й лапки!
Куратор помовчав, просвітив мене поглядом, і видав, - безперечно… вам тепер, люба, світить переведення до нас, такими талантами не розкидаються. А зараз я вас…
Мене миттєво накрило запаморочення. Аж надто це «прямо зараз» і «я вас» кричало недвозначною обіцянкою.
- Похвалите? – мабуть, у мене явно талант, бо уява малювала зовсім не те, що вискакувало з рота.
- Прикличу!
Куратор єхидно потер долоні, струснув ними, і в цей момент Верон простогнав поряд, - та який з неї бойовик?
- Мовчати! - Гаркнув на нього куратор і продовжив, клацнувши пальцями, - ім'ям короля, Халіска аль Сеттер закликається на військову службу в чині молодшого гренадера і вступає в моє підпорядкування!
- Ай, - підстрибнула я на місці, коли щось вжалило мене в лопатку, - повік волі не бачити, - вирвалося мимоволі, - ви що творите, шановний!
- Хм, про вік це ти загнула, - куратор пройшов у куток приміщення, де на вузькому столі стояла дерев'яна хлібниця, пузатий керамічний чайник і циліндр графітового кольору, - зазвичай служба королю триває п'ятдесят років, або до переможного кінця, у випадках ведення військових дій.
- Я буду скаржитися. Ви – сатрап!
- Ні, я таємний Статський радник короля, капітан-командор Північного флоту при веденні військових дій, але для вас так само куратор!
- Легендарний Дмитріус, - Верон раптом подавився і закашлявся.
– Я ж сказав, без імен!
- Димусічка - краса яка, - потрапили віжки під хвіст, не інакше. Мені хотілося кричати, тупотіти ногами та істерити. Чи може ПМС?
- Допоможете мені в розслідуванні, - він примружився на зменшувальний варіант власного імені, - і тобі буде гарантовано переведення на другий курс до нашої Академії, без проміжних тестів та іспитів, - він дивився на мене, поки чайник за його спиною почав шипіти. - Іменна королівська стипендія, - зайшов із козирів, або скоріше з пряників, коли не дочекався від мене реакції.
- О?! - Верон присунувся ближче, - нам, іменна, та ще й королівська?
- Вам, - погодився куратор і розвернувся до столу, заливаючи окропом чашки із заваркою.
- Соромлюся спитати, - відмерла я після озвученого ментально Вероном розміру цієї самої стипендії, при цьому він був непристойно радий, а у мене виникли ще більші сумніви. - Судячи із захоплення від розміру стипендії у мого фамільяра, справа, в яку ви намагаєтеся нас втрутити дуже небезпечна, можна навіть припустити, що смертельна?
Верон гикнув і глянув на мене витріщеними очима.
- Кажу ж, талант, - куратор махнув рукою, і чашки попливли в наш бік. – Ваш батько у військову компанію зарекомендував себе не лише героїчною здатністю долати будь-які перепони, а й холодним та чіпким розумом. Саме він дістався вам від батька у спадок.
Я скривилася, на жаль внутрішньо, бо хітин на обличчі не давав можливості корчити пики. «М'яко стеле, жорстко спати» - по зв'язку з Вероном підсумувала розточені куратором дифірамби.
«Але ти справді дуже розумна!» - повернув у мій бік обличчя Верон і знову проковтнув, потрапивши насамперед поглядом у декольте.
«Ідіот, у тому сенсі, який потрібний куратору саме я, а не вона! Що тут у вас за потрапляння загрожує? Мене ж на раз-два обчислять».
- І як можна звільниться із вашої служби, якщо я проти?
- Ніяк, ти вже покликана, і в книзі військовозобов'язаних з'явилося твоє ім'я та чин, причому маю звернути твою увагу, що у добірні частини гренадерів не так просто потрапити.
- А Халіска потрапляє з першого разу, - навіщось вліз із непотрібною інформацією Верон, у нього звідкись у руці з'явився бублик, і він дивився на мене так, що хотілося прибити недалекого.
- Так? - скептицизм у голосі куратора явно вказував на те, що всі плюшки та гарні слова, - суть мішура, якою нас намагаються втягнути в якусь згубну справу.
- Не вірю вам! - категорично покрутила головою, - я до короля піду, скаржитися буду, не хочу в бойовики, я дівчинка, і магії у мене з кучерявого носа!
Здається я розлютила куратора. Він хитнувся в мій бік і почав шипіти розлюченою коброю.
- Трансформаційне прокляття ніколи не прилипає у стовідсоткової ідентичності до звичайних людей. Проникнути в прихований від пошукової магії зруйнований храм Хвалеба міг лише маг із рівнем магії вищим за середній. Не знаю, який ритуал ви проводили у руїнах, але бог відгукнувся, це ще один факт. Твоя магія не ідентифікується, що вже само по собі загадково, але при цьому ти користуєшся нею для втілення власного задуму, - він вказав на сукню.
Потім він тицьнув пальцем у мої груди, - ніхто не зможе відрізнити це від натурального. Від тебе не фонує магією, ти природна, ніхто в шинку не здогадався, що під цим маскуванням - Сутінковий Мисливець. Та вони навіть подумати про це не змогли б, так майстерно ти збила налаштування уваги. Щоб стати непомітним, потрібно довго і старанно вчитися. Це не магія ілюзій. У деяких справах треба вміти маскуватися без магії, бо її винюхають і розпізнають. Якби ти була слухачем Академії Бойової Магії, то отримала б вищий бал на шпигунському факультеті з дисципліни природного маскування. Хоча й не розумію досі, як протез перетворено на це!
- Решта не така значуща, але по дрібниці набереться на безумовне зарахування в БАМ. Тож вважай, що ти потрапиш туди ще й із купою бонусів. Зв'язок з Вероном, до речі, з тієї ж купки, що й інше.
«От же вляпалася, по горло, кому сказати, не повірять. Дівчинка-приспівочка, гадина підколодна, мало того, що собі життя зіпсувала, то ще й мені нагадила. Хоча з іншого боку – якщо я потраплю на другий курс, то ніхто не зможе порівнювати мою поведінку з тим, що було до практики. І знання перевіряти, і характер порівнювати».
- І що, мені доведеться ловити цих ваших курофів, щоб зняти цю форму?
- Ну чому ж, - куратор відіслав чашку на стіл, очистивши її попередньо магією, - тут ти справді виграла. Я виконаю зобов'язання. Але я сумніваюся, що личина впаде. Та й не потрібне мені це в моєму плані.
- Як же так, - несподівано я захвилювалася.
- Ти ненавчений самородок. Хітін захистить тіло, здатність майстерно маскуватися відчинить будь-які двері, у тому числі туди, куди я не можу потрапити навіть у цьому виді без розкриття свого інкогніто.
- І тут ми впритул підходимо до питання «як далі жити і що робити»? - Я дивилася на чоловіка, не відводячи погляду.
Навіть не хочу фантазувати над тим, як можу довіряти його словам. З одного боку, я ще не слухач їхньої Академії та захист у мене ніякий. Лише покликана на службу. А у будь-якій війні найбільше гинуть рядові. І мене тривожить, що ось ці Сутінкові Мисливці виступають як бойові одиниці. Швидше вже шпигуть, або у розвідці служать. Єдина надія, що про самородок він не бреше і справді зацікавлений у моїх талантах. А мені в хітині, до речі, теж якось спокійніше. Навіть якщо я потраплю комусь знайомому на очі, він навряд чи мене впізнає. Поживу поки що в цьому світі за допомогою Верона. Як-не-як ми з ним в одному човні тепер.
– Вам доведеться дати кревну клятву.
Слова куратора повисли в підземній кімнаті важким серпанком.
- Але кревні клятви в Академії заборонені, - осипленим голосом нагадав Верон, несвідомо притискаючись до мого боку.
- Ти фамільяр молодшого гренадера, - наголосив слово «молодшого» відповідною інтонацією чоловік, і в його руці звідкись з'явився стилет з каменем у навершиї.
- Якось я сумніваюся щодо власної крові та непорушності клятви в даній фізичній оболонці, може мені все ж таки плюнути?
Куратор крякнув, і витріщився на мене, як баран на нові ворота.
– У кого плюнути?
- Можу на руку вам, і розтерти між нашими долонями, коли клятву вимовлятиму.
- Кажу ж, у неї власні альтернативні методи, - вліз Верон із поясненням, але чомусь заткнувся від погляду куратора.
- Ні, це так не працює, потрібна кров, - як маленькій дитині пояснив чоловік.
- Тобто ви впевнені, що у мене є кров? - я стягнула рукавичку і покрутила сухою ручкою у нього під носом, - і де?
Противний чоловік схопив мою долоню, тицьнув у центр, і гаркнув, - повторюй за мною!
Після того, як і Верон дав клятву на крові, куратор розслабився і наказав влаштовуватися. Нам треба було провести в цьому схроні ще годин шість. Саме стільки діє ефект натирання квітами. Після цього мій запах зміниться так, що жоден мисливець не співвіднесе мене до тієї, яку розшукують.
- А вони що, продовжуватимуть шукати?
- А як же, в стількох даргах пробудити інстинкт розмноження! Талантище, повторюся ще раз.
- Розмноження? - Якби у мене були нормальні очі, наче окосіла б. Ні, я звичайно розумію, що іноді чоловіки божеволіють, у стриптиз клубах наприклад, на дискотеках, при щільному і спітнілом спілкуванні, але от так, від співу і махання віялом?
- Ага.
- І чим я їх привабила? – потрібно було з'ясувати критерії, які в жодному разі не використовувати наступного разу, щоб уникнути ексцесів. Мені дуже не сподобалися місцеві халки. Згадаю-здригнуся, як кажуть.
- Розмір у тебе відповідним виявився. Зріст, груди, і голос, мабуть. Ось коли ти у відповідну модуляцію потрапила і спонтанне скидання накладеної личини спровокувала, то вони останні сумніви відкинули.
- Не подобається мені з вами, - я опустилася в кутку на стілець. – Що далі, то більше. Мені заміж ще рано, і, до речі, що говорить військовий статут з цього приводу?
- А ось про це ти дізнаєшся в Академії, - відрізав куратор і почав вводити нас у суть майбутньої справи.