1

Раніше Андрій і Дмитро були чи не найкращими братами в світі. Воно й не дивно, адже різниця у віці між ними складала лишень рік часу і старший Дмитрик завжди був своєрідним взірцем для молодшого Андрійка. Спершу в школі, а потім вже і в дорослому житті хлопці стояли горою один за одного. Якщо виникала якась проблема то вирішували її спільними зусиллями, а коли хтось один досягав певного успіху то раділи перемозі разом. Віддухопелити старшокласника який образив молодшого – не проблема, допомогти старшому приховати свої молодечі походеньки перед батьками – неодмінно прикриє менший. Це був той непорушний закон братерства, що панував у них ледь не з дитячого садочка.

Все кардинально помінялося в майже два роки. І причиною зростаючого розбрату між хлопцями стала Вероніка. Ця дівчина була їхньою містянкою, мешкала в сусідньому кварталі і потрапила до спільної компанії цілком випадково. Трапилося це ще напередодні війни коли одна приятелька братів святкувала свої уродини і запросила на цю подію це наївне, кучеряве дівча. Пізнього вечора невгамовний шалапут Андрій подався з друзями продовжувати розважатися в популярний нічний клуб, а Дмитро взявся розвозити на власній автівці по домівках тих гостей, іменинниці, що вже не встигали добратися громадським транспортом. Серед його пасажирів була й Вероніка.

Про що під час цієї поїздки розмовляли парубок з дівчиною і як вони попрощалися залишилося таємницею. Однак цей вечір мав своє продовження. Вже через кілька днів Дмитро відмовився їхати з братом на пікнік до лісу, бо мовляв у нього побачення. На запитання Андрія, хто ж ця щасливиця почув у відповідь – Вероніка. Зізнання старшого брата неабияк спантеличили юнака. Він ніяк не міг збагнути що саме привабило в цій дівчині Дмитра. Маленька на зріст, худа наче тичка і з цими смішними кучериками. Ну а найбільший недолік – надто юна, адже ще навчається в школі, у випускному класі. І нащо така мала шмаркачка здалася вже дорослому братові? Вона ж ні одягатися стильне не вміє, ні підтримати розмову не може, тільки розгублено блимає своїми великими смарагдовими очима.

Дмитро не розділяв цього нерозуміння свого молодшого брата. Йому було добре з Веронікою і їхні відносини ставали все близькішими. На початку все нагадувало звичайні дружні відносини між двома молодими людьми, та вже незабаром юнак по-справжньому захопився дівчиною. Йому надзвичайно подобалася її наївність та відвертість, як вона уважно слухала про його колишню службу у війську, а тепер роботу в патрульній поліції, як щиро раділа і тішилася кожному їхньому побаченню. В компанії з Веронікою Дмитро відчував себе щасливим і не розумів чому вона викликає таку антипатію в Андрія.

А той наче з ланцюга зірвався. Спершу просто брав на кпини старшого брата. В’їдливо глузував що той не здатен знайти собі зрілу дівчину, а зв’язався з пришелепуватим дівчиськом. Дмитро на це не зважав і на всі гострі шпичаки брата просто незлобливо віджартовувався. Та коли Андрій перейшов до відвертих образ Вероніки не стримався та став на захист своєї обраниці. Той відповів крутим слівцем. Ось тоді брати вперше за все своє життя серйозно погарикалися. Сварка, що виникла буквально на пустому місці і стала своєрідним зародком майбутньої неприязні між хлопцями.

Минав час і з кожним наступним днем братська дружба танула мов сніг під промінням весняного сонечка. Промайнув неповний місяць і парубків вже не можна було впізнати. Андрій, раніше такий приязний і життєрадісний, перетворився на похмурого та агресивного нахабу. Дмитро, хоч і літав на крилах кохання, однак теж мав невеселий вигляд. Його пригнічувала поведінка молодшого брата бо він не розумів причини такої ненависті хлопця до своєї дівчини. Не міг збагнути чому Вероніка так дратує Андрія, адже нічого поганого вона йому не те що не зробила, але навіть і не сказала. Завше була доброзичливою і чемною в нечастому спілкуванні з ним.

З початком війни сімейні чвари наче вщухли. У братів виникло достатньо проблем щоб ще чубитися через всілякі дурниці. Проте колишня щирість й відданість у стосунках хлопців так і не повернулися. В розмовах між ними продовжувала панувати прохолодність і відчуженість. Та й власне розмов тих було небагато. Молодший ніби цурався старшого, при всякій нагоді стараючись уникати спільного товариства.

Так тривало до тих пір поки Дмитра не відправили у відрядження в одне з прифронтових міст. Напередодні від’їзду між двома юнаками відбулася серйозна бесіда. Її ініціатором став Андрій. Хлопець зізнався в таких речах від яких у старшого брата голова обертом пішла. Він ошелешив Дмитра звісткою про те що має певні почуття до Вероніки. Мовляв захопився дівчиною з першого погляду і ніяк не міг змиритися з тим, що вона віддала перевагу не йому. А тому й поводився так неадекватно і агресивно. Намагався таким чином не те щоб розлучити брата з його обраницею, а витравити її образ з власного серця. На кінець розмови запевнив що неодмінно виправиться і більше не буде діймати їх своїми грубощами та образами.

Дмитро повірив цим клятвам бо відчував в почутому ту безмежну щирість і відвертість які колись безроздільно панували в їхніх відносинах. Андрій дотримав свого слова і дав спокій Вероніці. Поки старший брат знаходився у бойовому відрядженні молодший всіляко оберігав та піклувався про його дівчину. Зробити це хлопцеві було нелегко але він старався з усіх сил і врешті-решт зумів взяти під контроль свої емоції й почуття. Коли ж Дмитро благополучно повернувся додому вони разом відзначили цю чудесну подію. Після святкування між парубками знову відбулася довірлива розмова. На цей раз Андрій був небагатослівним. Юнак підтвердив свою обіцянку відступити в сторону й більше ніколи не шкодити майбутньому щастю свого старшого брата. А щоб не виникало зайвих спокус то він вирішив записатися добровольцем у військо.