Дівчинка біля парку

Розділ 1.

Ранок у поліцейському відділку починався, як завжди: хтось поспіхом допивав каву, хтось розбирав документи, а хтось намагався непомітно втекти від чергової купи звітів.
Майкл сидів за своїм столом, відкинувшись на спинку крісла. У руках він тримав паперовий стаканчик із кавою, а на обличчі застиг вираз людини, якій відверто набридло все навколо.
— Ти знову не спав? — запитав Стів, з’явившись біля його столу.
— А ти знову вирішив почати день із дурних запитань?
Стів усміхнувся.
— Добре. Бачу, настрій чудовий. Значить, сьогодні ніхто не помре від твоєї ввічливості.
— Якщо продовжиш, першим будеш ти.
— Ось за це я тебе й люблю, напарнику.
Майкл лише похитав головою.
Стів був його повною протилежністю. Веселий, доброзичливий, іноді надто балакучий, але водночас чудовий детектив. Вони працювали разом уже кілька років і давно навчилися розуміти одне одного без зайвих слів.
За сусіднім столом працювала Мелісса. Вона перевіряла фотографії з попередньої справи, час від часу поглядаючи на Майкла.
Вона була криміналісткою і знала свою роботу до найменших деталей. Розумна, уважна й надзвичайно наполеглива. Але була одна річ, про яку вона воліла мовчати.
Вона давно закохалася в Майкла.
І, звісно, він нічого не помічав.
— Майкле, ти знову залишив чашку на моєму столі, — сказала вона, навіть не піднімаючи голови.
— Це стратегічне розміщення.
— Це брудний посуд.
— Бачиш, Стіве? Людина не розуміє мистецтва.
— Я розумію мистецтво, — сухо відповіла Мелісса. — Особливо мистецтво викидати сміття.
Стів розсміявся.
— Мені подобається ця жінка. Вона єдина, хто може тебе перемогти.
Майкл уже збирався відповісти, коли на весь відділок пролунав телефонний дзвінок.
Черговий підняв слухавку.
— Поліція. Слухаю.
Кілька секунд він мовчав, а потім його обличчя змінилося.
— Де саме? ... Зрозумів. Негайно передаю інформацію.
Він поклав слухавку й поспішив до кабінету шефа.
За хвилину двері відчинилися.
— Майкле! Стіве! До кабінету!
Обидва детективи переглянулися.
— І кава знову холоне, — пробурмотів Майкл.
— Не хвилюйся. Колись ми знайдемо вбивцю, який залишить тобі час допити її гарячою.
— Стіве.
— Уже мовчу.
Вони зайшли до кабінету.
За столом сидів шеф поліції Ніколас. Чоловік із суворим поглядом і звичкою говорити коротко та по суті.
— Щойно надійшло повідомлення. У парку знайшли тіло молодої дівчини.
— Обставини? — одразу запитав Майкл.
— Людина, яка повідомила про знахідку, вигулювала собаку. За попередньою інформацією, тіло має ознаки насильницької смерті.
— Вік?
— Приблизно сімнадцять-двадцять років. Більше поки що невідомо.
Майкл поставив стаканчик на стіл.
— Збираємо команду. Лора має бути там разом із нами.
— Вона вже попереджена, — відповів Ніколас. — Мелісса також їде. Майкле, справа ваша. Хочу повний звіт.
— Буде зроблено.
— І ще одне. Не поспішайте з висновками.
Майкл ледь усміхнувся.
— Ви мене недооцінюєте, шефе.
— Я тебе достатньо добре знаю, щоб не недооцінювати. Саме тому й попереджаю.
Парк зустрів їх похмурим небом і холодним вітром.
Територію вже оточили поліцейською стрічкою. Кілька патрульних не дозволяли людям наближатися до місця злочину.
Майкл вийшов із машини й одразу попрямував до огородженої ділянки.
— Господи... — тихо промовив Стів, побачивши тіло.
На землі лежала молода дівчина. Її одяг був забруднений кров’ю, тіло мало численні ушкодження. Обличчя було настільки понівечене побоями, що впізнати її було практично неможливо.
Навіть досвідчені поліцейські відводили погляд.
Майкл на мить завмер, але швидко опанував себе.
— Хто знайшов тіло?
До нього підійшов патрульний.
— Чоловік років шістдесяти. Зараз перебуває в машині швидкої. Йому стало зле.
— Добре. Пізніше поговорю з ним. Нехай ніхто не залишає територію без дозволу.
— Зрозумів.
До них підійшла Лора.
Вона була в темному комбінезоні судмедексперта, волосся зібране, обличчя незворушне. Її холодний погляд ковзнув по тілу.
— Нарешті приїхали, — промовила вона.
— Доброго ранку і тобі, — відповів Стів.
— Для мене він перестав бути добрим приблизно десять хвилин тому.
Лора присіла біля тіла й почала первинний огляд.
Майкл підійшов ближче.
— Що можеш сказати?

— Жертва жіночої статі. Молодий вік. На тілі численні побої, є ножові поранення. За попередніми оцінками, смерть настала приблизно дві доби тому.
— Час смерті можеш уточнити?
— Після розтину. Не змушуй мене робити висновки до завершення роботи.
— Просто запитав.
— А я просто відповіла.
Стів нахилився до Майкла.
— У вас із Лорою чудові стосунки.
— Замовкни.
— Я лише спостерігаю за професійною взаємодією.
Лора підняла голову.
— Стіве, якщо тобі нудно, можеш допомогти криміналістам збирати зразки.
— Мені раптом стало дуже цікаво спостерігати здалеку.
Мелісса вже працювала неподалік. Вона фотографувала місце злочину, збирала зразки та ретельно оглядала землю навколо тіла.
— Майкле! — покликала вона.
Він підійшов.
— Щось знайшла?
— Поки що нічого суттєвого. Але тут є сліди взуття. Кілька різних відбитків. Я зроблю зліпки й перевірю їх.
— Добре. Також перевір усе навколо. Можливо, злочинець щось залишив.
— Звичайно.
Майкл затримав на ній погляд.
— І не поспішай. Працюй уважно.
Мелісса ледь усміхнулася.
— Ти зараз щойно попросив мене бути обережною?
— Не звикай.
Вона тихо засміялася, повертаючись до роботи.

Після первинного огляду тіло відправили до моргу.
Майкл і Стів почали опитувати людей, які перебували неподалік парку.
Більшість нічого не бачила. Дехто чув крики, але ніхто не міг назвати точного часу.
— Ми перевірили камери біля магазину на розі, — повідомив Стів, коли вони повернулися до машини. — Власник погодився надати записи.
— І?
— Камера зафіксувала кількох людей, які проходили повз парк. Але є проблема.
— Яка?
— Частина запису за потрібну ніч пошкоджена.
Майкл насупився.
— Випадковість?
— Не знаю. Але мені це не подобається.
— Мені теж.
Він подивився на будівлю магазину.
— Забирай копії записів. Перевіримо кожну хвилину.
У той самий час у міській раді відбувалася термінова нарада.
Мер міста сидів за великим столом, навпроти нього — начальник міської адміністрації та кілька радників.
Перед ними лежав поліцейський звіт.
— Ви хочете сказати, що молоду дівчину знайшли в парку в такому стані? — запитав мер.
— Так. Особу поки не встановлено, — відповів його помічник.
Мер зняв окуляри.
— Це вже виходить за межі звичайного злочину. Місто має почуватися в безпеці.
Він на мить замовк, а потім повернувся до свого радника.
— Зв’яжіться з Ніколасом.
— Що саме йому передати?
— Скажіть, що я хочу підсилити розслідування. До його відділу прибуде досвідчений детектив. Він тимчасово допомагатиме вести справу.
— Хто саме?
Мер подивився у вікно.
— Це вже не ваша турбота. Я особисто домовився про його прибуття.
Ввечері команда повернулася до відділку.
Майкл сидів за столом і переглядав фотографії з місця злочину. Стів розмовляв телефоном із патрульними, а Мелісса заносила результати первинного аналізу.
Несподівано двері кабінету відчинилися.
— Усі до мене, — пролунав голос Ніколаса.
За кілька хвилин команда зібралася в його кабінеті.
— Маємо нову інформацію, — почав шеф. — Мер вирішив направити до нашого відділу додаткового детектива.
Майкл повільно підняв голову.
— Перепрошую?
— Ти все правильно почув.
— А навіщо?
Ніколас зітхнув.
— Це рішення мера. Детектив тимчасово працюватиме з нами та допомагатиме розслідувати справу.
— Шефе, я веду розслідування. У мене є команда. Ми здатні впоратися самостійно.
— Я знаю твої можливості, Майкле. Але наказ уже отриманий.
— І хто цей геній, якого нам присилають?
— Не знаю.
Стів здивовано підняв брови.
— Як це не знаєте?
— Мер не повідомив мені його імені. Сказав лише, що це колишній детектив із великим досвідом.
Майкл склав руки на грудях.
— Чудово. Тобто до нас направляють невідомо кого, а ми повинні радісно його зустріти?
— Ти повинен виконувати роботу, — суворо відповів Ніколас.
— Я не збираюся нікому поступатися своєю справою.
— Тобі ніхто й не пропонує поступатися. Але відтепер ви працюватимете разом.
Запала тиша.
Мелісса помітила, як напружилася щелепа Майкла.
— Майкле, — тихо промовила вона, коли вони вийшли з кабінету, — не накручуй себе раніше часу.
— Я не накручую себе.
— Звичайно. Просто виглядаєш так, ніби готовий когось придушити.
Стів одразу втрутився:
— Я пропоную заздалегідь підготувати новому колезі каску. Знайомство з Майклом може бути травматичним.
— Стіве, ти сьогодні надто багато говориш.
— А ти сьогодні надто мало усміхаєшся.
Мелісса тихо засміялася.
— Можливо, новий детектив буде нормальною людиною.
— Сподіваюся, — відповів Стів. — Бо двох Майклів цей відділок не витримає.
— Одного ледве витримує, — додала Мелісса.
— Я все чую, — кинув Майкл.
— Ми на це й розраховували, — весело відповів Стів.
Майкл похитав головою, але кутик його губ ледь помітно сіпнувся.
Він ще не знав, що поява нового детектива змінить не лише хід цього розслідування, а й його власне життя.
І що зовсім скоро йому доведеться навчитися працювати з людиною, яка не звикла нікого слухати.