Битва за ключ

Ніч застала клан Тіні зненацька. Двором прокотився різкий порив холодного вітру, який не міг бути природним, а повітря раптом стало густим від чужої магії. Морвел підняв голову і миттєво зрозумів: щось трапилося. Його серце стислося — він ніколи не відчував такої невидимої, але смертельної загрози.

— «На позиції! — крикнув він, але його голос загубився серед раптових вибухів магічної енергії.»
 

З темряви двору вилетіли кристали світла й тіні, розсікаючи повітря. Воїни клану Тіні, які ще секунду тому відпочивали, миттєво опинилися в бою. Амалія відчула, як енергія в її руках спалахнула, ніби відгукнувшись на небезпеку. Вона ще не встигла зорієнтуватися, коли кілька магічних закляттів пролетіли поруч, вибиваючи з рівноваги навіть досвідчених учнів.

— «Що це…?» — прошепотіла вона, але відразу відчула холодний, пронизливий погляд із тіні. Хтось давно спостерігав за нею, і тепер прийшов за нею — не просто ворог, а той, хто знає її силу.

Вибухи магії продовжувалися, і двір перетворився на хаотичну битву світла і тіні. Морвел миттєво кинувся вперед, керуючи воїнами, але нападники діяли непередбачувано: їхні удари були точними, швидкими, і, здавалося, вони знали кроки клану Тіні наперед.

Амалія відчула, як темні тіні, що спалаху магією підкорялися її волі, обвиваючи руки і ноги, захищаючи союзників та відбиваючи атаки. Її серце билося шалено, адреналін прокотився по всьому тілу, але страх відступав перед відчуттям влади.

— «Амаліє! Прикрий правий фланг!» — крикнув один із учнів, і вона різко змінила напрямок, відчуваючи, як її нова сила стає керованою.

Але серед хаосу вона відчула присутність того, хто спостерігав за нею весь цей час. Його енергія лунала в темряві, холодна і владна, ніби закликала її приєднатися. Амалія відчула тиск, але миттєво зосередилася — її сила вибухнула вперед, відкидаючи нападника назад, і на мить тиша заповнила двір.
 

Морвел дивився на неї з сумішшю гордості і тривоги. Він думав, що це клан Світла, його давні вороги, але в глибині душі він відчував, що ситуація складніша. Амалія зробила перший крок уперед, готова до того, що цей напад лише початок — і вона ще не знає, кого справді переслідують і чому саме її вибрали.

Сайлос, зазвичай спостерігаючи з дистанції, цього разу кинувся в бій, його рухи були точними й смертельними. Він швидко знешкоджував напади, відволікаючи ворогів і рятуючи союзників. Але у хаосі битви Ліара потрапила під спалах темної магії, що відхилилася від Амалії. Амалія кинулася вперед, але не встигла — вибух поглинув подругу. Серце Амалії стислося, холод прокотився по всьому тілу, і тіні, що її оточували, здригнулися від болю.
 

— «Ліара!» — закричала Амалія, її голос прорізав шум бою.

Морвел відчув, що їхня лінія може впасти. Він рвонувся вперед, піднімаючи потужну хвилю магічної енергії, яка відкинула нападників і створила бар’єр для учнів. Амалія, змінивши концентрацію, спрямувала всю внутрішню силу на тіні, які стали активними учасниками бою: вони збивали напади, огортали союзників, блокували магічні спалахи.

Сайлос мовчки, але ефективно, відбивав ворогів, відчуваючи, що хтось із прихованих спостерігачів третій клану спостерігає за Амалією. Він помітив хижацький погляд серед темряви, який намагався пробити захист дівчини — вони давно стежили за нею, і тепер прийшли за її силою.
 

Бій тривав, кожен рух був життєво важливим. Амалія відчувала біль втрати Ліари, але це додало їй рішучості. Вона кинула спалах енергії вперед, точно потрапляючи в центровий загін ворога, який намагався наблизитися. Тіні вибухнули навколо, огортаючи декількох нападників, а решта відступила, приголомшена силою Амалії.

Морвел стояв поруч, стискаючи кулаки, його обличчя похмуре. Він бачив, як Амалія зростає в силі, але також розумів: цей бій відкрив нову реальність — третій клан не просто нападники, вони спеціально прийшли за Амалією, щоб переманити її або знищити, і тепер баланс між кланами став крихким.
 

Амалія глибоко вдихнула, відчуваючи залишки енергії тіні і біль втрати, який змішувався з рішучістю. Сайлос мовчки зник у тіні, спостерігаючи за тим, як сила дівчини пробуджується, знаючи, що третій клан не відступить так легко.
 

Двір клану Тіні заспокоївся лише на коротку мить. Перед Амалією і Морвелом стало ясно: це був лише початок великої гри, де перемога і поразка тепер залежать від контролю над силою і рішучості Амалії, а трагедія Ліари залишить відбиток на її душі назавжди.

Бій вщухав, але напруження не спадало. Морвел стояв серед уламків вибухів і залишків магічної енергії, обличчя стисло від гніву і тривоги. Він оглянув двір — учні клану Тіні намагалися зібрати сили після хаотичного нападу, Амалія стояла поруч, дихаючи важко, руки ще тремтіли від контролю над силою тіні.

Раптом повітря застигло. На кам’яній огорожі, з темряви, виникла постать — фігура, що до цього непомітно спостерігала з боку. Хтось із третього клану, таємничий і невидимий досі, з’явився перед Морвелом. Його обличчя було приховане, але голос прозвучав холодно, впевнено і майже святенницьки:
 

— «Це не кінець, Морвел. Ми повернемося за нею. Ваша сила слабка, ви програєте. Вона — ключ до небаченої енергії, і вона буде наша.»
 

Морвел крокнув уперед, готовий до контратаки, але відчув, що цього разу ворог не збирається воювати відкрито. Постать підняла руку, і з її пальців вирвався тонкий потік магічної енергії, який розірвав тишу.
 

— «Все заради вищої сили… Пророцтво на порозі…» — промовив нападник, і миттєво сам спрямував енергію всередину себе. Яскравий спалах осліпив усіх, а коли світло згасло, його постать лежала на землі — мертва.
 

Морвел нахмурився, відчуваючи холод від погляду загиблого, який залишився у повітрі як шепіт. Його слова тремтіли у темряві, залишаючи відгомін загрози: це лише початок, і цей напад не був випадковим — вони прийшли за Амалією, і тепер немає сумнівів, що її сила має значення для третього клану.