Таємниці сили

Селена стояла на балконі головної резиденції клану, вдивляючись у сад, де вечірнє світло розсипалося м’якими золотавими променями. Навколо було тихо — лише легкий шелест листя нагадував про рух вітру. Старійшина глибоко вдихнула, відчуваючи, що у її руках знову опинилася частина відповідальності, яку ніхто інший не може нести.

— Еріан, — промовила вона, звертаючись до свого розвідника, що стояв трохи осторонь, уважно слухаючи. — Мені потрібна повна інформація про Аврору. Її здібності… від чого вони походять, звідки бере початок ця сила.

Еріан, молодий і спритний розвідник клану Світла, кивнув, витягуючи невеликий сувій для нотаток.
 

— Я розпочну перевірку негайно, — сказав він, і в його погляді читалася рішучість. — Будь-яка інформація, будь-яка дрібниця, що може пролити світло на її походження, буде зібрана.

Селена уважно дивилася на нього, її погляд ставав суворішим.

— Це не звичайне завдання, Еріан, — продовжила вона. — Я не просто цікавлюся потенціалом учнів. Вона… щось інше. Я відчула це під час її тренування. Світло, що виходило з її рук, реагувало на її думки і емоції, немов сама енергія шукала вихід через неї. І я повинна зрозуміти, чому.

Еріан нахилив голову, уважно слухаючи, і промовив:
 

— Зрозуміло. Чи маю я почати з її родини, або з джерел енергії, що можуть бути приховані у клані?

Селена задумалася, її погляд відстежував останні промені сонця, що мерехтіли крізь вікна.

— Почни з її минулого, — сказала вона нарешті. — Я хочу знати все: хто вона, звідки, хто її батьки, і чи є в історії магії приклади таких здібностей. Якщо потрібно, прослідкуй за її щоденними тренуваннями, щоб побачити силу у дії.

Еріан кивнув ще раз, готовий до дії.

— Всі сліди я перевірю. І якщо знайду щось незвичне, відразу повідомлю.

Селена відвернулася від балкона, і її погляд зупинився на кімнаті тренувань, де ще недавно Аврора опановувала нове заклинання. Її серце стислося від передчуття — ця сила могла змінити багато чого у клані, а можливо, і в усій магічній рівновазі.
 

— Час дізнатися правду, — тихо промовила Селена, — і я не дозволю нічому залишитися прихованим.
 

Еріан рушив із балкона, готовий виконати завдання. Селена залишалася сама, вдивляючись у сутінки саду, відчуваючи, що відповідь на її запитання може бути ближче, ніж вона очікує.

Еріан тихо пробирався вузькими коридорами резиденції, уникаючи очей інших учнів і наставників. Він мав спостерігати за Авророю без того, щоб вона знала — будь-яке втручання могло спотворити дані. Його очі звикли до напівтемряви, і він помітив, як світло вечірніх ліхтарів грало на стінах залі тренувань.

Аврора була там. Вона стояла на майданчику, руки витягнуті вперед, концентруючись на тонкому промені енергії, що розсіювався між її долонями. Еріан помітив, як промінь реагував не лише на рухи рук, а й на її дихання та емоції — як живий організм, підкоряючись тільки їй.

— Цікаво, — прошепотів він сам до себе, занотовуючи кожен рух, кожен відтінок світла.
 

Щось у цій магії було неприродним, але одночасно вражаюче точним. Промінь світла розширювався, набуваючи форми, яку Еріан не міг відразу класифікувати за відомими законами магії клану Світла. Вона не просто виконувала вправу — енергія немов сама шукала вихід через неї, створюючи форми і вібрації, які раніше бачив лише серед старійшин.
 

Еріан підняв брову. Його досвід говорив про те, що така сила рідко з’являється навіть у дорослих магів з багаторічним стажем. І вона ніяк не виглядала вичерпною — з кожним повтором промінь ставав сильнішим, більш концентрованим і більш керованим.
 

Він швидко занотував: «Здатність до саморегуляції та контролю над енергією надзвичайна. Форми та реакції не відповідають відомим технікам навчання. Можливо, спадковий фактор або невідоме джерело енергії».

Еріан помітив, що Аврора час від часу закривала очі, і саме тоді сила у її руках ставала найбільш яскравою і стабільною. Іще одне спостереження змусило його серце битися швидше: під час концентрації в її очах з’являлася легка іскра — ніби частинка енергії визначалася саме в її погляді.
 

— Це… не просто магія навчання, — пробурмотів він, відчуваючи, як усвідомлює масштаб того, що бачить.

Еріан підняв голову, розуміючи, що йому потрібно буде донести це Селені — і швидко. Вона повинна знати, що те, що він спостерігав, виходило за межі звичайних можливостей учнів. І водночас він відчував, що ще не всі секрети відкрилися, що за цією силою ховається щось значно глибше, ніж він міг уявити.

Тишу коридору порушив лише звук його записів на сувої, що тримав у руках, і легкий шелест вітру, який проходив крізь вікно, нагадуючи про те, що за кожним променем світла ховається історія, яку ще належить розкрити.

Селена сиділа у власному кабінеті, обставленому темним деревом та старовинними сувоями, коли Еріан увійшов. Його кроки були тихими, але впевненими, як і годиться розвіднику клану Світла.

— Мої спостереження готові, — промовив він, схилившись над столом, на якому вже лежали сувої з нотатками. — Те, що я бачив сьогодні, виходить за межі звичайних учнівських здібностей.

Селена підняла погляд, її очі блищали від інтересу:
 

— Розкажи докладніше, — тихо наказала вона, заохочуючи продовжувати.
 

— Промінь енергії реагує не лише на рухи рук, — почав Еріан, — а й на її дихання, на емоційний стан. Він стабілізується під час концентрації, стає сильнішим і керованішим. Це не просто навчена магія — вона наче «розуміє» енергію, направляючи її самостійно. І… — тут він зробив паузу, — під час виконання вправ я помітив легку іскру в очах учня. Це не звичайний феномен.
 

Селена нахилилася вперед, уважно слухаючи:

— І що ти пропонуєш? — її голос був спокійним, але в ньому відчувалася влада.