Розділ 11

Розділ 11 (Тінь Нашого Кохання Розділ 3)

Наступного дня після візиту Максима, будинок, здавалося, став ще більш тихим і задушливим. Присутність Максима, його хаотична, жива енергія, створила тимчасову пробоїну в ідеальній броні їхнього побуту. Тепер броня затягнулася, і порожнеча відчувалася вдвічі сильніше.

Ірина ходила по квартирі, намагаючись зосередитися на побутових справах, але її думки були лише про Максима. Він не телефонував і не писав на старий телефон. Вони домовилися про правило трьох днів тиші після підвищеного ризику, але ця тиша була для Ірини нестерпною. Вона зрозуміла, що залежність від цієї нової, живої емоції стала сильнішою за її бажання зберегти шлюб.

— Ти знову виглядаєш... відсутньою, — голос Артема пролунав за її спиною. Він стояв у дверях вітальні, тримаючи в руці келих дорогого вина.

— Я просто думаю про проєкт, — автоматично відповіла Ірина, не повертаючись.

— Проєкт? Ти занадто багато про нього думаєш, — Артем підійшов до неї і обійняв її за плечі. Його дотик був важким і власницьким. — Тобі потрібно відволіктися.

— Відволіктися від чого, Артеме? Від життя?

— Від непотрібної напруги, Іро. Я бачу, ти переживаєш. Це через цей фонд, чи щось інше?

— Я просто втомилася.

Артем відпустив її і жестом запросив сісти. Його обличчя було серйозним, як перед укладанням великої угоди.

— Я думав про нас. Про те, що ти сказала минулого тижня: що ти "відчуваєш себе невидимою". Це неприпустимо для моєї дружини. Я впевнений, що це пов’язано з тим, що тобі не вистачає справжньої, великої справи, гідної твого інтелекту. Благодійність — це добре, але це дрібниці.

Ірина слухала, відчуваючи, як її надія на емоційне визнання згасає. Він знову переводив усе у сферу функцій.

— Я вирішив це виправити, — Артем зробив паузу, щоб оцінити ефект. — Я виділяю тобі значну частку в новому інвестиційному фонді. Це буде твій особистий капітал і твій власний бізнес. Ти будеш керувати активами, матимеш власний офіс і підлеглих.

Він назвав цифру. Ірина ледь не впала з дивана. Це була величезна сума, яка гарантувала їй не просто комфорт, а фінансову незалежність на кілька життів.

— Що? Навіщо це? — ледь вимовила вона.

— Це — ціна мого спокою і твого щастя, Іро. Це дасть тобі значущість, якої, як ти вважаєш, тобі не вистачає. Ти станеш рівноправним партнером у моєму світі. А головне, — його очі стали холодними і розважливими, — це забезпечить стабільність. Ти не будеш мати часу на «емоційні зриви» чи «недоцільні зустрічі» в готелях.

Артем вважав, що він щойно купив її вірність і закрив її рот золотим ключем. Він не розумів, що її проблема була не в відсутності влади, а у відсутності душі.

— Це... це дуже щедро, Артеме. Але... — вона намагалася відмовитися, але її голос застряг.

— Жодних "але". Я вже все оформив. Я хочу, щоб ти була щаслива і зайнята. Це наша нова спільна справа. До речі, твій новий офіс буде знаходитися у приміщенні нашого ЖК на Оболоні. Тобі сподобається вид. Ти починаєш з понеділка.

Він поцілував її в лоб, і цей поцілунок був печаткою на золотій клітці. Він не купив її любов, але він купив її час і її мовчання.

Ірина піднялася до спальні. Фінансова пропозиція Артема була неймовірною пасткою. Тепер, якщо вона піде від нього, вона втратить не лише чоловіка, а й величезну фінансову імперію, яку він щойно передав їй у руки. Вона стане не просто вільною жінкою, а зрадницею, яка відмовилася від усього. Її вчинок стане не "пошуком емоцій", а "фінансовою нерозсудливістю".

Вона відчула, як її свобода, отримана від Максима, раптом стиснулася до розмірів однієї кімнати.

Ірина взяла старий телефон і вперше за три дні написала Максиму, порушуючи їхнє правило.

Ірина: «Мені потрібна допомога. Він намагається купити мене. Великою, неймовірною ціною. Він думає, що цим вирішить проблему. Як мені звідси вибратися, коли він пропонує мені ВСЕ? Я починаю працювати з понеділка»

Вона чекала відповіді. Хвилини тягнулися вічністю. Вона потребувала його емоційного підтвердження більше, ніж повітря. Вона хотіла, щоб він сказав: "Кинь ці гроші. Я люблю тебе".

Але відповіді не було.

Ірина знову подивилася на екран. Тиша. Максим, що так легко ділив з нею її емоції та ризики, тепер мовчав. Можливо, він злякався масштабу її життя. Можливо, він зрозумів, що його "порятунок" не може конкурувати з мільйонами Артема.

Ірина відчула, як її охоплює нова, гостра самотність. Вона зрадила все, а тепер її рятівник зник. Вона була в пастці.

Пройшло три дні. Три дні пекельної тиші від Максима. Ірина почала жити в стані подвійної самотності. Вдома вона була самотня через відчуження Артема, а у своєму таємному світі — самотня через мовчання Максима.

Вона намагалася логічно пояснити його зникнення. «Можливо, він боїться грошей? Можливо, він зрозумів, що я занадто складний тягар?» Але найболючішою була думка, що її емоції для нього були лише грою, і коли ситуація стала реальною і небезпечною, він вибрав тишу.

Вона відчувала себе дворазово зрадженою: Артемом — емоційно, Максимом — надією.

Ірина готувалася до нового життя в ролі бізнесвумен. Вона вивчала фінансові документи, намагаючись довести Артему, що вона гідна цієї величезної довіри і може бути "функціональною". Це була її саморуйнівна гра: чим більше вона працювала, тим далі вона відходила від свого справжнього "Я", яке так високо цінував Максим.

У неділю ввечері, коли Артем дивився фільм, Ірина відчула, що більше не витримає. Її відчай штовхав її до краю. Вона взяла старий телефон, щоб написати Максиму останнє, прощальне повідомлення, повне образи і болю.

Коли вона відкрила чат, на екрані вже був непрочитаний довгий текст від Максима, надісланий лише годину тому.

Максим: «Іро, вибач за мовчання. Прочитай це уважно і до кінця. Я не злякався твоїх мільйонів. Я не злякався Артема. Я злякався того, як він зручно тебе запакував. Його пропозиція — це не подарунок. Це золоті кайдани. Він тепер може сказати: "Я дав тобі все, а ти мене зрадила". Ти не можеш піти від нього, поки ти користуєшся цим офісом і цим капіталом. Ти будеш винною. Я мовчав, бо мені потрібен був абсолютно бездоганний план»