Глава 9

— Ти що тут робиш?! — видаю перше, що спадає на думку. Якого він тут робить? Що зведений братик забув так далеко від Києва? У Швейцарії! В Альпах! О восьми годинах їзди від Цюриха!

— Даш ... — тихо відповів позаду Стефан. — Це й є керівник будівельної компанії. — зло блиснула на друга очима.

Отак номер. Ну Стефан! Вб'ю! Це ж треба таке приховати! Брат! Чортів Руслан, зараз стоїть на порозі готелю, в який я втекла з дочкою від нього! Від нього! Що б він не дізнався, що має дитину. Щоб не руйнувати життя моєї дитини та навіть його життя.

Що приховувати, коли їхала до Києва, я хотіла розповісти Руслану правду. Але дізналася, що він хоче одружитися з Каріною. На дівчині, через яку я приречена на життя каліки.

— Ну привіт, сестричка. — усміхається в своїй звичайній манері коханий та такий ненависний чоловік.

— Забирайся! — гаркнула, через що Еллі на руках закрутилася і зарюмсала.

— Ну навіщо ж так відразу? — ніжним голосом цікавиться моє покарання. — Бачиш, ти аж дитину налякала.

Після його слів, відразу стала дибки. Ну, ні. Сьогодні, я чітко для себе вирішила розлюбити його та викреслити зі свого життя. Не дозволю йому так повсякденно зі мною говорити. Не після всього, що зі мною сталося. Не після того, що мені довелося пережити з вини цього дурня та його нареченої.

— Згинь звідси. — буркнула й розвернулася до сходів. — Тобі зі мною жити не сподобається. — запевнила його та більше нічого не сказавши, піднялася до себе в кімнату.

Не стала плакати, питати: «чому все так» і якось засмучуватися. Вирішила просто перетворити його життя на пекло. І не дати йому тут прижитися. Впевнена, він ще має пам'ятати той час, коли ми жили разом. Своє зелене волосся, він мені тоді довго пригадував.

— Мамо. — смикнула мене за волосся донька. Ми сиділи з нею на ліжку. Малятко гралася з зайцем, що вже став, улюбленим, а я бездумно дивилася в одну точку.

— Так, Еллі, що таке? — одразу сіпнулася. Хватка малої була слабка, але пару волосинок заплуталися і стало боляче.

— Ма. — вона потяглася до мене та обняла за шию. Ось. Навіть маля відчуває коли мені погано. Потрібно брати себе до рук.

— Все добре, маленька. — стиснула її в обіймах і погладила по голові.

Руслан:

— Дякую, друже. — похмуро кинув, коли Даша піднялася нагору. — Ти прямо допоміг.

— Слухай, ну пробач. Вона зранку приїхала. Я не знайшов часу розповісти. — розвів руками Стефан. — Та й узагалі. Це не моя сестра. З чого я мав розповідати?

— Стеф. Я знав, що вона приїде раніше. Але просив тебе попередити її. — стомлено видихнув і зачинив вхідні двері. — Ходімо, я занесу речі. Хочу випити, бо інакше помру.

Друг кивнув, дав мені ключ від номера та сказав, що чекатиме на мене знизу в сауні. Кивнув головою та пішов нагору. Розкладатись зараз не хотів, вирішив просто прийнятий душ і піти вниз.

Під холодними струменями води згадав здивоване обличчя своєї красуні. Даша як завжди – гарна, витончена і гостра на язичок, злякалася мене, як вогню. А я просто дивився на неї та її доньку. Стоячи там, помітив, як зведена сестра, ховає свою дитину, намагаючись захистити її від чогось. Хоча чому від чогось? Від когось. Від мене. Ось…

Поїхала. І лишила мене одного. Злилася, за те, що трапилося. Не схотіла вірити. Не захотіла слухати. І втекла до своєї Франції.

— Забий. — наказав собі та вийшов із душу. — Вона тобі більше ніхто!

Так. Ніхто. Навіть сестрою не можу її назвати. Коли ми тільки познайомились і жили разом, міг вільно називати її сестрою. Не зважаючи на всі ті її вчинки. Я зеленку з підпаленого волосся, так і не зміг вимити, довелося перефарбовуватись. Ох, і задоволена вона тоді була...

— От якби повернутися в ті часи. — з цією думкою й вийшов зі свого номера та просто обімлів.

У номері напроти, як виявилося жила Даша. Вона стояла напівоберта не бачила мене, але при цьому вона щось шипіла в телефон, яким схоже говорила. Зведена сестричка стояла в коротеньких шортах і худі, на кілька розмірів більше за неї.

— Акін, що означає, що він все знає? — з жахом вигукнула дівчина. Їй, видно, щось відповіли, а після…

Після красуня просто почала завалюватися на двері. До цього не розумів, чому стою та дивлюся на неї. А тепер зрозумів. Я відчував, що знадоблюся їй. Встиг упіймати її якраз в останній момент, до того як її голова зустрінеться з підлогою.

Даша:

Обіймаючи доньку, не одразу зрозуміла, що мені хтось дзвонить. Відпустила малу та вона поскакала за моїм телефоном. Виглядало це дуже смішно. Еллі ходила нормально, ось тільки робила маленькі кроки. Ось і вийшло, що моя крихітка з ходою каченя принесла мені телефон.

— Дякую, люба. — погладила по головці свою принцесу та подивилася на екран. Дзвонив Хоакін і я напружилася. Він не відповідав мені, а тато вже сто відсотків, що доїхав до нього.

— Алло! Даш, ти тільки не хвилюйся. — знявши трубку, першою ж фразою друг змусив мене сильно хвилюватися.

— Що?

— Слухай, приїхав Стас, він одразу накинувся на мене з кулаками та обіцяв мене вбити. — зрозумівши що розмова буде не з простих, відчинила двері в номер і повернулася обличчям до дочки. — І до чого ви прийшли? — із завмиранням серця питаю.

— Ти, тільки не хвилюйся. — знову невдало спробував підбадьорити мене лже-тато моєї донечки. — Але він все знає.

Світ звалився. Ні. Тільки не це. Батькові не можна знати правди. Йому не можна було дізнаватися, що Мікаела дочка Руслана.

— Акін, що означає, що він все знає? — надривним голосом питаю й розумію, що ось-ось розплачуся.

— Він знає, що ми зведені. — відповідає француз і останнє, що я пам'ятаю це моторошне запаморочення.