Розділ 3

Сьогодні п'ятниця і дуже важкий день. Багато людей приїжджає відпочити на вихідні і я цілий день засиляю постояльців. Ми живемо в курортному місті. Воно славиться старовинною архітектурою, красивою природою, а також цілющими водами, тому на вихідні кількість туристів зростає в рази.

Всі номера зайняті, але до полудня люди все одно продовжують дзвонити і намагатись забронювати хоч щось. Ті хто вже не перший раз у нас, знають, що все треба робити наперед.

Від Роми вчора я пішла з важким серцем, до ночі не спала, все обдумувала ситуацію, що склалась. Сьогодні я його не бачила, напевно навмисно не показується. Не хоче зі мною перетинатись. Не знаю, чи серйозно він вчора говорив про закінчення наших відносин, чи сказав зі злості. Та надіями себе не плекаю. Розумію, що прийняти новину йому не просто і не кожен змириться з чужою дитиною.

На щастя Стас теж не появлявся. І як мені зараз на нього дивитись, знаючи що під серцем ношу його дитину? А ще в ночі я вирішила все йому розказати. Нехай знає, що скоро стане батьком. Скоріш за все, він маля не прийме, але це вже його проблеми. Моя справа повідомити. Не хочу бути однією з тих жінок, котрі все життя приховують від чоловіка дитину і тихенько на нього зляться, що він їм не допомагав. Хоч мені від Стаса нічого не треба, але правду він має знати.

- Доброго дня, Соломіє, - приємний голос відриває від думок.

Піднімаю очі і бачу, як до стійки рецепції підходить привабливий чоловік років сорока п'яти. Він мило мені посміхається і протягує через стійку невеличкий букет рожевих троянд.

- Вітаю, рада вас знову бачити, - приймаю квіти і киваю. - Дякую за троянди.

- Така чарівна дівчина має бути обдарована подарунками, - млосно ковзає по мені поглядом.

Я червонію і вдаю наче шукаю ключ від його номера, хоч я знаю, де він знаходиться.

Це наш постійний клієнт Чорній Володимир, успішний бізнесмен. Він живе у сусідньому місті і майже кожних вихідних замовляє в нас номер. Розслабляється, відпочиває і кожного разу з іншою молоденькою дівчиною. Знаю, що він одружений, має двоє дітей, але це не заважає йому гарно провести час. Сьогодні чомусь він сам, можливо пасія ще приїде згодом.

Нарешті беру ключ і подаю чоловікові.

- Ось, Володимире Родіоновичу, ваш номер п’ятдесят п'ять, - ввічливо говорю.

- І ти мене не проведеш до дверей? - піднімає брови.

Зазвичай йому не потрібна моя допомога. Він знає наш готель краще, ніж власний дім. Та й завжди відмовляється від супроводу. Сьогодні в нього грайливий настрій і він хоче товариства.

- Звичайно, ходімо, - кладу квіти на стійку, натягую на обличчя привітну посмішку і веду його до ліфта.

Поки піднімаємось на п’ятий поверх, він відверто мене розглядає.

- Ти дуже гарний сьогодні маєш вигляд, - порушує тишу.

- Дякую.

Чорній постійно робить мені комплементи, тому я навіть звикла. Не знаю, чи я йому подобаюсь, чи він на усіх дівчат так заглядає. Спостерігаючи, як часто він змінює супутниць, схиляюсь до другого варіанту.

Я відмикаю його номер і ми проходимо всередину. Це в нас люкс-преміум. Кращий лише президентський. Перш ніж віддати ключі, обходжу номер, перевіряю, чи все в порядку, чи покоївки достатньо все прибрали.

- Цього разу ви без компанії? - навіть не знаю, нащо я це запитую.

- Так вже вийшло. Та я надіюсь ситуація зміниться, - млосно посміхається і ковзає пальцями по моїй руці забираючи ключі.

- Гарно вам провести вихідні, - стримано промовляю.

Проходжу повз нього і збираюсь вийти, та чоловік на мій подив зупиняє мене.

- Може ти складеш мені компанію, - пропонує неочікувано.

- Вибачте, але я на роботі, - відповідаю ввічливо.

- Я можу домовитись з твоїм керівництвом, - впевнено торкається моєї руки.

Розвиваю фізичний контакт і відходжу від нього. Чорній ще ні разу мені такого не пропонував, хоч можна було це передбачити. Його постійні дарування квітів і компліменти, і ці жадібні погляди, котрі я на собі ловила. Якби ми були при інших обставинах, я б його грубо послала. Але я на роботі і ображати клієнта не варіант.

- Вибачте, але таких пропозицій я не приймаю. І взагалі, в мене є наречений.

Легенда про нареченого завжди спрацьовує і сьогодні не виняток.

- О, йому пощастило з тобою. Соломіє, ти дуже гарна дівчина. Якщо раптом передумаєш, ти знаєш де мене знайти. Моя пропозиція буде в силі завжди.

- Не передумаю. Гарного вам дня.

Виходжу з номера з посмішкою на обличчі. Цей Володимир мене розвеселив. Це ж треба таке пропонувати. Я ж добре знаю, чим він тут займається з дівчатами. Невже думає, що я така сама продажна, як вони? Не знаю, що має статись, щоб я погодилась на таке.

Звернувши в коридорі в сторону ліфта, налітаю на Рому. Він ловить мене за плечі і втискає у стіну. Боляче вдаряюсь головою і здивовано дивлюсь у його шалені очі.

- Це він, так? Це з ним ти була три місяці тому?

Не відразу розумію, що він від мене хоче.

- Про що ти взагалі говориш?

- Про чоловіка, з котрим ти зробила дитину, - шипить в обличчя. - Я бачив по камерах, як він подарував тобі квіти і ти зайшла в його номер. Вже розповіла йому?

Не можу повірити, що він це говорить. Рома взагалі здається з'їхав з глузду.

- Це наш постійний клієнт і до номера проводити, це мої обов'язки.

- А троянди він тобі за що подарував? - від ревності в нього іскри летять з очей. І цей його стан мені зовсім не подобається. Він себе не контролює. - Який я був сліпий. Адже він не вперше тобі ці віники приносить. От з ким ти розважалась.

- Це не він, - кричу і штовхаю його в груди. - І ти не маєш права мене звинувачувати. Це було до тебе. А Чорній звичайний відвідувач і не більше.

- Не бреши мені, Соломіє, - нахиляється, подихом обпікає губи. - Ти дуже вдало нагуляла дитину, обрала бізнесмена, багатого. Не те що звичайний охоронець.

Мені нестерпно таке чути від Роми. Він ніколи мене не ображав, а тут продовжує звинувачувати у всіх гріхах. Не думала, що новина про дитину на стільки на нього вплине. Від несправедливості хочеться плакати і виправдовуватись ще більше.