Пролог

Коли на повільний танець мене запрошує наш новий бос, усі навколо ледь не скручують собі шиї.

- На нас витріщаються, - коментую і зиркаю в сторону.

- Нам заздрять, - самовпевнено говорить мій партнер.

Я обіймаю його за плечі, він обвиває руками талію. Ми повільно розкачуємось в такт музики, притулившись тілами.

- Думаєш? - посміхаюсь, дивлюсь йому прямо в очі. До речі, вони в нього дуже красиві. - І чому ж?

- Бо ми найкрасивіша пара у цьому залі, - підморгує мені. - Власник готелю і його чарівна адміністраторка. Ми з тобою просто створені одне для одного.

- Це пропозиція? - наважуюсь запитати і червонію. - Ти пропонуєш зустрічатись?

- Можливо. А ти на це як дивишся?

Стас Малиновський новий власник нашого старенького готелю. Як тільки ми його побачили, були приємно вражені. Високий, симпатичний, а головне досить молодий, щоб керувати готелем. Та плітки розносяться з шаленою швидкістю і вже скоро ми всі знали, що готель куплений його батьком та оформлений на сина.

В роботі Стас показав себе з хорошої сторони. За декілька місяців він перетворив наш занедбаний готель на сучасний п'ятизірковий комплекс для відпочинку. Тепер в нас всі номери заброньовані, а від відвідувачів немає відбою.

А тиждень назад Стас почав приділяти мені увагу. Ми часто розмовляємо, декілька раз разом обідали. Він мені подобається, тому я не проти проводити з ним час.

- Думаю, можемо зустрітись якось після роботи, - даю йому зелене світло.

Я дівчина самотня, останні стосунки мала пів року назад. І я не проти чоловічої уваги.

- А може ми продовжимо сьогоднішній вечір десь у тихому місці? - нахиляється і шепоче на вухо.

Від його подиху по шкірі біжать мурашки.

- А як же святкування? - відсторонююсь, намагаюсь не показувати своє хвилювання.

Стас обводить поглядом залу переповнену людьми. Сьогодні рівно місять після оновлення готелю і ми святкуємо вдале відкриття. Тут зібрались усі працівники і майже кожен не лінується покоситись в нашу сторону.

- Тут забагато очей, - незадоволено кривиться, хилиться, майже торкається губами моїх губ. - А я дуже хочу нарешті тебе поцілувати.

Від його слів перехоплює подих. Відчуваю, що сьогодні саме той вечір, коли наше спілкування не обмежиться самими розмовами. Погляд самовільно опускається на його рот. Стас не квапить мене, спокійно чекає відповіді і має такий вигляд, наче впевнений, що я погоджусь.

І він має рацію.

Непомітно ми покидаємо зал ресторану. Взявшись за руки біжимо крізь фоє, де майже нікого немає, лише на рецепції стоїть Марина, вона теж адміністраторка і сьогодні її зміна. Вона проводить нас здивованим поглядом, коли біжимо до ліфта і я їй добродушно посміхаюсь. Ми з нею товаришуємо і я впевнена, що завтра вона випитає в мене про сьогоднішній вечір. Ліфт відчиняється і Стас затягує мене всередину. І як тільки за нами зачиняються двері, Стас притискає мене до стіни і нарешті цілує. Я зітхаю від насолоди, відповідаю на поцілунок, засовую руки під піджак і гладжу по спині. Його вправний язик досліджує мого рота, широкі долоні ковзають по стегнах догори під поділ сукні, по-хазяйськи стискають сідниці.

Ліфт відчиняється і Стас веде мене по коридору, знову взявши за руку. Оглядаю і розумію, що ми на п'ятому поверсі.

- Куди ми?

- У президентський номер.

- Хіба в нас є ключі? - дивуюсь.

- Звичайно, - він витягує з кишені картку і відчиняє нею двері.

Пропускає мене першу і я заходжу. Це найкращий номер у нашому готелі і його замовляють не часто через занадто велику вартість. А ось Стас тут іноді полюбляє залишитись на ніч, якщо затримується в готелі допізна.

- Чогось вип'єш? - Стас підходить ззаду і обіймає за талію.

Його близькість трохи хвилює, але це приємне хвилювання.

- Ні, дякую. Я вже достатньо випила шампанського, - даю тонкий натяк.

Він забирає з шиї волосся і цілує. Відхиляю голову, дозволяю йому спуститись губами вниз до ключиці. Розслабляюсь в його руках і насолоджуюсь ніжними дотиками чоловічих рук. Як давно я не відчувала чогось подібного.

- Тоді я маю іншу пропозицію, - він відсторонюється і бере мене за руку.

Веде за собою у спальню, де знаходиться величезне двоспальне ліжко.

- Навіть не уявляю, що ти маєш на увазі, - дражнюсь з нього і посміхаюсь.

Стас загрібає мене в обійми і ми опиняємось на м'якій поверхні. Він перевертає мене на спину, придавлює вагою свого тіла і нахиляється, щоб ніжно поцілувати. Прикриваю очі і тихо зітхаю. Ми цілуємось довго і пристрасно, Стас пестить моє тіло і шепоче ніжні слова. А я відчуваю, як збуджуюсь і все всередині починає горіти.

- Ох, Соломія, ти неймовірна, - шепоче на вухо і прикушує мочку.

- Впевнена, ти говориш це кожній дівчині, - хочу пожартувати, але Стас хмуриться.

- Кожній другій, - серйозно відповідає.

Я сміюсь і він знову накриває мої губи своїми.

Поступово ми позбуваємось одягу і зариваємось у простирадла. Мені дуже добре з ним і я відчуваю ті шалені емоції, на котрі розраховувала.

Потім ми ще довго лежимо в обіймах одне одного, поки очі мої не закриваються і я не провалююсь в сон.

Прокидаюсь зранку одна. Оглядаюсь навколо, та від Стаса слід простих, ні його, ні його речей. Почуваюсь покинутою і непотрібною, всі ті вчорашні приємні речі забуваються.

І що це все значить? Невже він просто зібрався і залишив мене тут саму?

Швидко починаю одягатись. І з кожною секундою в душі наростає великий тягар. І нащо я це зробила? Повелась на чоловіка, котрого не так добре знаю, та ще й свого боса. От тепер маю. Сама винна, адже чула плітки про його манеру змінювати дівчат. Але вчора він був такий чарівний і справжній. Здавалось, я знаю його вічність.

Вже біля виходу помічаю прикріплений до дверей аркуш паперу.

“Вибач. Треба було поїхати у справах. Не хотів тебе будити. Потім побачимось. Ніч була чудова.”