Розділ 1.1

В цей сонячний, літній день в королівстві ельфів мали відбутися аж дві гарні події, в сусідніх кімнатах зароджувалося два життя. Народжувала королева ельфів, та дружина начальника варти королівської гвардії. По коридору палацу, ходили туди й назад двоє збентежених чоловіків.

Король ельфів Арданар чоловік, на вигляд років тридцяти насправді йому було двісті тридцять п’ять років, в нього було довге каштанове волосся та зелені очі світла шкіра. Проте завжди спокійний вираз обличчя та вольове підборіддя, одягнений він був в зелену сорочку із вишивкою на манжетах, коричневі штани та чорні шкіряні чоботи.

Начальник королівської варти, Тірон чоловік на вигляд років тридцяти п’яти насправді йому було трошки більше чотириста років, в нього було коротке темно-каштанове волосся, карі очі, та маленький шрам під лівим оком отриманий в бою. Ельф був одягнений в темно-синю сорочку чорні штани та коричневі шкіряні чоботи. На поясі в нього було декілька невеликих кинджалів, оздоблених сапфірами на руків'ї.

Вже декілька годин ельфи не могли знайти собі місця, тому ходили по коридору. Коли з кімнат вийшли повитухи, чоловіки підійшли до них, однак не сказавши ані слова худорляві жінки просто одночасно зробили крок в бік, опустивши голови по щоках повитух потекли сльози. Тіорн та Арданар зайшли в кімнати. Арданар підійшов до своєї дружини, Аеліти до своєї коханої королеви.

Аеліта жінка на вигляд років двадцяти п’яти насправді їй було більше двохсот років, в неї було довге світло-русяве волосся, та голубі очі витончена, ніжна в довгій блакитній сукні з зеленим мереживом та вишитими ліанами.

- Їх двоє. – Зі сльозами на очах сказала Аеліта. Арданар закляк на місці.

- Я не віддам тобі, жодної з моїх дівчат. Ти сам відправишся до дерева пращурів, якщо хоча подумаєш про це. Зрозумів не віддам, це мої дівчата, мої. – З відчаєм кричала королева ельфів по її щоках текли сльози. Арданар знав, що треба робити. Зазвичай спокійний вираз обличчя володаря, став холодним не притаманним йому. Ельф підійшов до доньок витягнувши над ними руки, з його долонь з’явилось ніжне ледь помітне зелене сяйво.

- Ріана. – Це було ім’я для дівчинки із русявим волоссям, зеленими очима світла шкіра та довгі ельфійські вушка.

- Ліана. – Це було ім’я, для другої принцеси із каштановим волоссям, синіми очима також світла шкіра та трішки менші вушка.

- Ти, ти не зробиш цього. – Захлинаючись сльозима промовила Аеліта.

- Вибач, ти знаєш. Спадкоємець має бути один, те ж саме зробили з моїм братом. – Взявши Ліану на руки промовив Арданар. Холодно як справжній володар, король ельфів, а не чоловік та люблячий батько, ельф з дівчинкою на руках пішов до виходу. Зайшовши в кімнату Тірон підійшов до своєї дружини, Галадріель по щоках жінки текли сльози. Галадріель витончена жінка на вигляд років двадцяти, насправді їй було майже двісті років, в неї було руде волосся не дуже довге, та блакитні очі з майже помітним, фіолетовим відтінком, вона була одягнена в зелений сарафан.

- Вона, вона мертва. – Ледь розбірливо, захлинаючись сльозами промовила Галадріель. Тірон підійшов до дружини, обійняв свою ніжну, тендітну жінку, по щоці чоловіка потекла скупа сльоза він нічого не говорив, ельф був скупий на слова. Він вважав що краще все довести діями. Тірон підійшов, взяв дівчинку на руки його крихітка, навіть не мала шансу пізнати цей світ який він чарівний.

- Треба її віддати, дереву пращурів, щоб вона змогла знайти спокій! – взявши дівчинка на руки, ледь чутно промовив ельф поцілував Галадріель у чоло, та пішов до виходу.

Зустрівшись в коридорі чоловіки, все зрозуміли без слів. Це і не дивно вони разом з дитинства. В головах були тільки бентежні думки, думки які не мали права, на існування.

- Може. Ні так не можна. – Почав Арданар. Та спинив себе на пів слові.

- Ви подумали про те, ж саме що і я? – Не впевнено спитав Тірон.

- Ти погодишся на це. Все життя виховувати чужу дитину, та називати її своєю донькою? – В розпачі спитав король ельфів.

- Я готовий її любити, як власну доньку. Якщо це допоможе моїй дружині та покращить її стан. – З нотками надії промовив, другий ельф.

- Добре тоді давай зробімо так. Ліану ви візьмете з дружиною, та виховаєте як свою доньку, а вашу доньку я віднесу до дерева предків, щоб вона могла знайти спокій. Проте я хотів би, щоб дівчата росли разом та навчались теж. Як магії та етикету. – На одному диханні, промовив Арданар.

- В мене, є ідея ми призначимо її в особисту охорону, до принцеси. – Промовив Тірон. Чоловіки обмінялись дітьми. Поки Арданар пішов віддавати тіло мертвої дитини, дереву предків Тірон пішов все пояснити своїй дружині Галадріель та королеві ельфів Аеліті.

Пояснивши все Тірон просто стояв і дивився на двох ельфійок, які від шоку не могли нічого промовити. Але щось робити було пізно. Святкували народження дівчат всім королівством три дні, всі були дуже раді таким чудовим новинам.