Глава 20. Покарання?

Я таки пішла до лікаря. Це була хороша приватна клініка. Про неї в інтернеті було багато позитивних відгуків. Я давно не була в лікаря, тому що досі не скаржилася на здоров’я. Лише тепер, коли відчула нездужання, замислилася про вибір лікаря. 

— Добрий день, сідайте, будь ласка. На що скаржитесь? — лікар заспоійливо усміхнувся, певно, від його уваги не сховалося моє хвилювання. 

— Щось стала погано себе почувати, — сказала я. — Нічого конкретно не болить. просто слабкість, сонливість, в голові паморочиться. Може, щось із тиском? 

— Ви пʼєте якісь таблетки? Протизаплідні, чи ще якісь? — він почав щось записувати в свій ноутбук.

— Ні, нічого не пила, хіба цитрамон від головного болю, — я похитала головою. — І вітаміни. 

— Що з вашим циклом? Стабільний? 

— Останнім часом не дуже стабільний, але я подумала, що, може, з віком таке буває…

— Ну але судячи з карти, вам всього тридцять вісім років. А у вашої мами як було з циклом? Не знаєте? 

— Не знаю, — я розвела руками. — Якось не цікавилася, і вона не розповідала… Ви думаєте. це вже може бути клімакс?

— Все можливо, часто перехідний період триває довгий час, — він кивнув. І в цей момент з його принтера почали виїжджати папірці. — Я дав вам направлення на аналізи, прийдете завтра зранку і все здасте у нас. 

 — Дякую. обов’язково все здам. а коли будуть результати? — запитала я. 

— Мають бути за день. Я випишу вам одразу декілька аналізів, щоб ми все це поглянули за один раз, ви не проти? Краще перестрахуватись, — пояснив він.

 — Так. звичайно, — я кивнула. Відчувала полегшення від того, що тепер знайдуть причину мого поганого самопочуття, призначать ліки, і мені стане краще... 

***

За вечерею  я спитала у сина, як справи в універі. 

— Більш-менш, — відповів він. — Познайомився з красивою дівчиною. Запросив її до себе на вечірку. У мене ж день народження за чотири дні, не забули? Залишите будинок мені на одну ніч?

— Що-що, а з власного дому мене ще не виганяли, — Макс якось незрозуміло усміхнувся. 

— Ну, ми можемо влаштувати романтичний вечір в готелі, — усміхнулась я. — Давно такого не було, думаю, це зміцнить наші почуття…

— Будь уважний. І щоб без забороненого, — відповів Макс, дивлячись на Дена. — Ти ж у нас розумний хлопець, правда? До речі, що там у вас з Костею? 

— А що у нас має бути з Костею, — Ден поглянув на нього якось насторожено. 

— Ну, ви помирились? — уточнив Макс. — Він прийде на твій день народження?

— Ні, — він похитав головою. — Я його не запрошував. 

— Шкода. Костя хороший хлопець, — сказала я. — А як же ваша музика? Тепер і з музикою все?

— Я не знаю, — Ден підтиснув губи, а потім встав з-за столу. — Наївся, піду до себе, — і швидко вийшов з кухні.

— Може, мені подзвонити Кості? Попросити його прийти і помиритися з ним? — запитав Макс, коли ми залишились наодинці. — Може, на день народження він все ж змінить думку.

 — Це хороша ідея, — кивнула я. — Подзвони йому... 

Я подумала про те, що він такий турботливий, переживає за Дена, та й про мене завжди турбується. Все ж мені дуже пощастило з чоловіком і сином…

МАКС

Як ми і домовились з Наталею, я подзвонив Кості, зробив це вдень, одразу після обіднього візита до юриста по розлученням. Костя був здивований моєму дзвінку, але  все одно вислухав мене.

— Я думаю, якщо ти прийдеш на сам день народження, все нормалізується, все ж, не може така дружба завершитись через одну сварку, — сказав йому я.

Костя був не надто впевнений, що щось вийде, але все ж сказав, що прийде. 

Ми зібрали трохи речей і вже готові були їхати, але перед самим виходом я зайшов до сина.

— Ну, ми вже зараз поїдемо. Як твій настрій?

— Хороший, — він усміхнувся. — Дякую, що ви пішли мені назустріч!

— Йти назустріч близьким людям — це дуже важливо, сину. Навіть якщо бувають непорозуміння… Треба правильно розставляти пріоритети.

— Ти на Костю натякаєш? — він зітхнув.

— Можливо, — не став заперечувати я.

Ден одразу насупився. 

— Я ж дівчину запросив, — сказав він. — А вас. схоже. один Костя цікавить…

Я не сильно зрозумів, чим одне заважає іншому, але не став далі сперечатися. 

— Добре, — я поплескав його по плечу. — Хай все пройде вдало. Але якщо стануться якісь непередбачувані речі, подзвони нам, домовились?...

***

Коли ми з Наталею приїжджаємо до готелю, я певний час чекаю. Хочу, щоб вже було пізно коли я буду говорити з нею про розлучення. Щоб вона не виїхала з готелю, я сам просто піду. 

День народження Дена — практично єдина можливість, коли ми наодинці. Не хотілось би влаштовувати сцену перед сином. Думаю, Наталя теж не стане робити сцен вдома заради нього потім. Ми домовимось і все буде добре.