Глава 21. Наталя

Я приготувала вечерю, прибрала в будинку, а коли зазирнула до кімнати сина, побачила, що він кудись збирається. 

— Ти не будеш вечеряти? — здивувалася я. 

— Ні, я йду в гості до Кості, — відповів він. 

— Сподіваюся, без випивки? — я зазирнула йому в очі. — Батько буде сердитись, якщо повернешся п’яний. 

— Це навіть не вечірка, ми будемо просто репетирувати. Треба б написати нову пісню перед наступним виступом. Але заночую там. 

— Добре, йди, — я поцілувала його в щоку. — Я дуже рада, що в мене такий талановитий син. 

— Бувай, — пробурмотів він, схопив гітару і побіг сходами вниз. 

Я ж знову пішла на кухню. Відчувала себе дивно самотньою. Здавалося, все добре — з Максом помирилися, Ден пообіцяв поводитися добре. Але немов щось мало трапитися нехороше, чи це просто нерви, а не підказка інтуїції? Може, це просто через втому під час відрядження і непорозуміння з чоловіком? Я подумала, що дуже хочу зараз опинитися поруч із ним. 

А чому б мені не поїхати на ту виставку? Знайду його, погуляємо разом, перекусимо і повернемось додому. Це буде дуже романтично, і він зрозуміє, що важливий мені. 

З цією думкою я пішла одягатися. Потім викликала таксі і поїхала на площу, де все й відбувалося. 

Першим, кого я побачила, вийшовши з машини, виявився… Сергій. 

Він теж помітив мене і  помахав мені рукою.

Я підійшла зі словами:

— Це нам треба було два дні провести разом, щоб тут же знову випадково зустрітися! 

— Який приємний сюрприз, — він чмокнув мене в щоку. — Привіт. 

— Що поробляєш? Просто вийшов прогулятися чи маєш якісь ділові плани? 

— Такі виставки корисні для мене, сама розумієш. Може знайду ще якогось вигідного постачальника, — він підморгнув. — Раптом твій чоловік приревнує і не захоче більше мені давати продукцію?

— Він і так трохи приревнував через це відрядження, але, думаю, на ваші ділові стосунки це аж ніяк не вплине. Та й ми вже помирилися, — я усміхнулась. — Оце вирішила зробити йому сюрприз — приїхала на виставку підтримати його. 

— Ну, давай знайдемо його разом! — з ентузіазмом сказав Сергій. — Хочеш теплого глінтвейну? Вже прохолодно… До речі, я навіть знаю завод-виробник їхнього вина, хороше… Будеш білий, чи червоний?

— Давай червоний, — я й справді трохи змерзла. — А потім підемо до Макса! 

Він простягнув мені склянку, і ми рушили вздовж торгівельних палаток. 

— До речі, гарно виглядаєш, нова помада, вперше на тобі цей відтінок, — сказав він, коли ми вже зайшли в ряд, де мав бути Макс. 

— Недавно купила, Макс сказав, що вона занадто яскрава, — відповіла я. — Тож я майже нікуди нею не фарбувалася, оце перший раз наважилась. 

— Він просто хоче сховати тебе від світу, а це неправильно, — тихо сказав Сергій. — Це каже про його невпевненість в собі.

Я раптом подумала, що так і є. Макс часом  робив мені зауваження на кшталт занадто яскравої помади чи закороткої спідниці. Казав, що в моєму віці вже не пристало молодитися, дорослі жінки, що намагаються виглядати як підлітки, виглядають смішно… Але мені подобався цей відтінок помади і нічого занадто молодіжного в ньому не було. 

— Мабуть, трохи є, — погодилась із Сергієм. — Але я стараюся донести до нього, що мені ще далеко до пенсії. За кордоном у тридцять вісім багато хто лише створює сім’ю і народжує дітей. 

— Отож, — він усміхнувся. — Чорт, і як ти його терпиш? Ну дійсно, він ще той сноб. 

— Ну, це його єдиний недолік, — сказала я. — У всьому іншому він мене цілком влаштовує…

Саме в цю мить я побачила Максима в одному з павільйонів, він щось писав в телефоні, коли його погляд ковзнув по мені. 

Ми підійшли ближче, і Макс дещо насупився, поглянувши на Сергія. 

— Ти ж ніби казала, що не збираєшся йти? — його тон звучав трохи невдоволено, певно через те, що я була з Сергієм. — І чому з ним? — все ж додав він, чим підтвердив мої здогадки.

 — Вирішила зробити тобі сюрприз, — відповіла я. — А з Сергієм ми зустрілися випадково. 

— Щось ви занадто часто з ним зустрічаєтесь, — він підтиснув губи. 

— А що тебе дивує? — в розмову вступив Сергій. — Ця виставка і для мене цікава, як для власника мережі ресторанів.

— Мене дивує, що ти знову опинився біля моєї дружини, — відповів Макс.

 — Не сваріться, будь ласка. — я узяла їх обох під руки. — Давайте краще підемо десь повечеряємо. Якщо ти, звісно. вже закінив з робочими питаннями? — я поглянула на Макса. 

***
ось і чергова глава) діліться враженнями