Глава 11 Ревнощі.

Наталя затримувалась, а мені вже ось-ось треба було виходити, щоб їхати на виставку. 

Мене дуже розізлило те, що вони були в одному номері, але з іншого боку, не мені її сварити, коли я сам… Чому я не можу просто покинути Стеф? Це вище мого розуміння…

Коли я вже хотів виходити, Наталя таки зайшла до будинку. Вона обняла мене і запитала:

— Ти образився за той номер?

— Ти йому подобаєшся, — я зітхнув.

Наталя дійсно була красивою і доглянутою жінкою. Вона завжди подобалась мені зовнішньо. Тоді чому я не зміг встояти перед Стеф? Навіть не так, чому я просто не заблокував її номер після того, як переспав там, в передмісті? 

— Але, якщо це й так, то це не значить, що між нами може бути щось окрім дружби, — вона зазирнула мені в очі. — Я ненавиджу брехню, тому не думай, що я щось приховую від тебе. Просто якось так по-дурному склалися обставини, що в мене не вийшло тобі про це розповісти…

— Я довіряю тобі, ти завжди була хорошою, — я пригорнув її до себе. 

— Я теж довіряю тобі, — сказала вона з усмішкою. — Рада. що це непорозуміння позаду. Я скучила за тобою!

— Мені треба їхати перевіряти наші павільйони на виставці, — я зітхнув. — Цього разу я орендував два в різних частинах площі, щоб охопити максимальну кількість людей. Там будуть дегустації, сподіваюсь, ми знайдемо нових поціновувачів. Хоча, це більше репутаційна штука, ніж для заробітку.

— Може, мені поїхати з тобою? — запитала вона. 

— Ти тільки з відрядження, відпочивай, — я чмокнув її в губи. 

— Ну добре, бо щось я справді втомилась, — вона поправила мені комір. — Буду чекати твого поврнення. Приготую щось смачненьке!

— Домовились…

***

Підготовка йшла, як треба. Павільйони мали прекрасне розташування, а ще вигідно виділялись серед сусідніх кольорами оформлення. Робити акцент на аутентичності і національній символіці, здається, було хорошим рішенням, бо більшість павільйонів були оформлені в червоні кольори.

Люди підходили, куштували, купували на обох точках. Також до нас підходили і власники різних закладів: ресторанів та навіть мереж готелів.

Одному з них сподобалось вино і він поцікавився цінами.

— Для бізнесу у нас окремі прайси, — я простягнув власнику мережі ресторанів, його звали Тимур, наш каталог для бізнес-партнерів. — Вам пощастило, бо я — власник заводів, на яких це вино виробляється.

— Радий знайомству. — він узяв каталог і почав роздивлятися. — Як вдало я вас зустрів, ми якраз зібралися шукати нового постачальника!

— Я готовий обговорити деталі в офісі, коли вам буде зручно. Скажіть необхідні обсяги, і мої люди порахують вам все прямо зараз, а після виставки вже обговоримо деталі…

Ми поговорили ще трохи, обмінялись контактами. 

А потім мені на телефон прийшло сповіщення:

“Привіт, мої колеги збираються на виставку, у нашого заводу там є своя точка, я теж хочу прийти. Зустрінемось?”

Я усміхнувся. Я дуже хотів побачити її, хоч і мав тут дуже багато справ, тож одразу написав:

"Так, давай. Я зможу відійти на півгодини-годину, перекусимо щось разом. На жаль, в інший час буду трохи зайнятий, не образишся?"

“Звісно, ні, — вона поставила веселий смайлик.  — Тоді, коли вже буду тут, маякну…”

Прочитавши це повідомлення і поставивши на нього реакцію у вигляді сердечка, я побачив, що до мене наближається Наталя… у супроводі Сергія.

НАТАЛЯ

Я приготувала вечерю, прибрала в будинку, а коли зазирнула до кімнати сина, побачила, що він кудись збирається. 

— Ти не будеш вечеряти? — здивувалася я. 

— Ні, я йду в гості до Кості, — відповів він. 

— Сподіваюся, без випивки? — я зазирнула йому в очі. — Батько буде сердитись, якщо повернешся п’яний. 

— Це навіть не вечірка, ми будемо просто репетирувати. Треба б написати нову пісню перед наступним виступом. Але заночую там. 

— Добре, йди, — я поцілувала його в щоку. — Я дуже рада, що в мене такий талановитий син. 

— Бувай, — пробурмотів він, схопив гітару і побіг сходами вниз. 

Я ж знову пішла на кухню. Відчувала себе дивно самотньою. Здавалося, все добре — з Максом помирилися, Ден пообіцяв поводитися добре. Але немов щось мало трапитися нехороше, чи це просто нерви, а не підказка інтуїції? Може, це просто через втому під час відрядження і непорозуміння з чоловіком? Я подумала, що дуже хочу зараз опинитися поруч із ним. 

А чому б мені не поїхати на ту виставку? Знайду його, погуляємо разом, перекусимо і повернемось додому. Це буде дуже романтично, і він зрозуміє, що важливий мені. 

З цією думкою я пішла одягатися. Потім викликала таксі і поїхала на площу, де все й відбувалося. 

Першим, кого я побачила, вийшовши з машини, виявився… Сергій. 

Він теж помітив мене і  помахав мені рукою.