Глава 6. Наталя

Коли я повернулась додому, Макса не було ніде, я зазирнула в спальню і побачила, що у ванній горить світло. Значить він вирішив просто прийняти душ, а я вже злякалась…

— Я вже вдома! — гукнула я. — Зараз перевдягнусь у щось нарядніше, і можна їхати!

— Привіт, я вже зараз виходжу, — почула я з ванної його бадьорий голос.

Я дістала з шафи свою улюблену сукню і перевдягнулась. Потім перед дзеркалом стала поправляти зачіску і макіяж, побризкалася улюбленими духами, які мені подарував Макс. А тут він і сам вийшов з ванної. Був у своєму чорному халаті, а руки були в кишенях. Виглядав таким домашнім і, здається, задоволеним.

Я підійшла до Макса, поклала долоні йому на плечі і притягнула до себе. 

— Я скучила, — прошепотіла йому на вухо. 

— Я теж, — він обійняв мене за талію. — Зараз поїдемо повечеряємо, кіно подивимось.  В тому ресторані показують твої улюблені ретро-фільми. Я давно хотів зводити тебе туди.

 — Супер, мені вже подобається ця ідея, — сказала я. — Добре, одягайся. А то я так тебе не відпущу. Ти такий сексуальний в цьому халаті, — я засміялась. 

— Спочатку звичайне кіно, а потім вже доросле, — він підморгнув мені. — Дай мені десять хвилин…

***

Ресторан справді був чудовий. У мене виникло відчуття, що я ніби повернулася в минуле, коли ми з Максом ще тільки були студентами і почали зустрічатись. Звісно, у нас не було грошей на дорогі заклади, і ми зустрічалися у звичайних кафешках, але він був таким романтичним і турботливим, що для мене не грало ролі, де ми знаходимось…

Точнісінько так і зараз. 

 — Добре, що ми прийшли сюди, — сказала я тихо, кладучи свою долоню на його. — Бо останнім часом ми ніби загрузли в щоденній рутині. А з цього й починається старість, коли все як завжди, і зовсім ніяких нових вражень…

— Мені шкода, що я поганий чоловік і мало тебе водив, — він трохи стиснув мою долоню. — Але нам всього по тридцять вісім, тож до старості ще далеко.

— Не вигадуй! — прикрикнула жартівливо. — Ти чудовий чоловік. Думаю, багато подруг мені заздрять, бо ти і не п’єш, і гарно заробляєш, і не зраджуєш..

— Ну, вино я все ж пʼю, як без цього, але тільки по роботі, на дегустаціях, — не погодився він, усміхаючись і пригортаючи мене до себе. — Я не такий чудовий. Ти мене ідеалізуєш.

 — Зовсім ні, я дійсно вважаю, що в мене ідеальний чоловік, — усміхнулась я. — Ну, може один-єдиний недолік у тебе все ж є — це трудоголізм. А більше я не бачу…

***

Коли ми увійшли бо нашого будинку,  я прямо відчувала той заряд пристрасті, який вирував навколо нас. Я не відчувала цього вже давненько. Може, посприяли спогади про минуле, чи випиті кілька келихів вина, чи все одночасно? 

— Я вся тремчу, — прошепотіла Максу на вухо. — Це через тебе…

— Хочу тебе, — він стиснув мою долоню і швидко повів мене на другий поверх. 

Ми заходимо до спальні, цілуючись.

Я почала розстібати на ньому сорочку, проводячи долонями по оголенному тілу. Мені так хотілось, щоб це відчуття не минало ніколи…

— Я тебе дуже-дуже кохаю, — сказала я. 

Він замість відповіді притягнув мене до себе, і ми разом впали на ліжко. Він навис наді мною і я побачила у його очах своє відображення. Потягнулася до нього, щоб поцілувати, але цієї миті задзвонив телефон Макса. 

Він насупився:

— Зараз виключу, — витягнув мобільний з кишені і повернув екраном до мене. — Чорт, не виключу, син наш,— прийняв виклик і сказав: — Дене, що трапилось цього разу?...