Глава 5. Максим. Що з цим робити

Сьогодні я нервував. Сам запропонував Наталі це "побачення", знав, що хотів, щоб все налагодилось, хотів забути про Стеф, але чомусь не виходило. 

В будь-якому іншому випадку я б пішов і набухався з Сергієм, розповів би йому все, і ми б разом придумали, як мені все обіграти на свою користь. В робочих питаннях ця схема завжди працювала… Однак вперше я зіштовхнувся з подібною дилемою не по роботі. 

Чорт! Раніше все з сексом було в нормі! Що не так?

А вже була майже шоста, Наталя скоро повернеться.

Я дістав мобільний і відкрив листування зі Стеф. Я їй вчора нічого не написав. Вона теж не писала з позавчора, коли у нас була остання розмова.

Чомусь коли згадав той вечір, в штанах стало тісно. Бляха! 

Я злився на себе за таку хлопчакову реакцію на якусь дівчину… Красиву, без сумнівів, але все ж…

Треба написати їй і вибачитись. Сказати, що я одружений і що вона може мене ненавидіти і все таке, але мені шкода.

Я почав писати повідомлення, але кляті пальці набрали зовсім інше:

"У що ти зараз вдягнена?"

Де, чорт забирай, вибачення, а де це дибільне питання?

Треба його стерти… Однак я не встиг його видалити, як побачив, що Стеф вже в мережі і прочитала повідомлення.

А потім вона надіслала мені фотку. Стеф стояла біля магазину, який я упізнав, була в джинсах і рожевій кофтинці, волосся зібране в хвостик, як тоді, коли я її вперше побачив, обличчя без косметики, від чого вона виглядала ще молодшою. 

Я завівся від дибільної фотки… Фотки без жодного підтексту. Бляха!

В штанях швидко стало тісно, і це вона блін нічого не зробила! Я злився на себе і свою безпорадність перед цим дівчиськом. 

"Ти дуже гарна… Настільки, що зараз мені доведеться йти в душ". 

“Дякую, — написала вона. — Не думаю, що я дуже гарна. Але мені приємно це чути від тебе.”

"Ти дуже гарна… Мені достатньо одного погляду на тебе, щоб більше не мати змогу думати ні про що інше…"

Поки писав це повідомлення, йшов сходами на другий поверх. В штанах було дуже тісно, треба з цим щось зробити.

“Я теж весь час думаю про тебе, — відповіла вона. — Це, мабуть, неправильно, але не виходить припинити думати…”

Я вже роздягнувся, поки отримав це повідомлення. Чомусь її слова заводили не менше, ніж фото. А це вже недобре… В душ пішов прямо з телефоном. 

Нічого не відповів, увімкнув воду. Тепла вода розслабляла тіло, але тіло хотіло іншого розслаблення. 

"Я хочу дещо зробити… Думаючи про тебе. Ти не проти?" — не знаю, навіщо я питав. Вона б не дізналась, якби не спитав. Мене аж трясло в очікуванні відповіді. Не памʼятав за собою ніякої подібної реакції. Це було великим відкриттям для мене.

“Мені приємно, що ти думаєш про мене”, — просто відповіла Стеф. 

Я не розумів, чи зрозуміла вона, що я маю на увазі, чи ні, але написав "Дякую", а потім знову відкрив її фотку. І пʼяти хвилин не знадобилось. Бляха… Я осів на підлогу прямо в кабінці. Волосся намокло, вода вже здавалась холодною. Але тіло не хотіло рухатись. Мені давно не було так добре від подібного. Я навіть не здогадувався, що так може бути.

Відкрив листування і написав:

"Це зайняло так мало часу… Ти робиш зі мною щось дивовижне, Стеф." 

“Я нічого не роблю, — вона поставила смайлик. — Я просто кохаю тебе. Може, ти це відчуваєш?”

Я не знав, як правильно відповісти на це питання. Відштовхнути її, я мав відштовхнути її. Сказати правду, вибачитись. Але коли розумів, що через це більше не зможу бачити її, то просто не міг зробити цей крок.

"Може, відчуваю", — здався я, бо дійсно відчував. Її щирість і відкритись саме переді мною підкупала ще більше, ніж її зовнішність. А це вже була справжня проблема…

Несподівано я почув, як в спальню при якій була ця ванна кімната, зайшли. Заблокував телефон і прикрив очі… Чорт, і що з усім цим тепер робити?...